Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №14 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1984 / № 14 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1984 №14 Сторінка 4. Вельмишановні кандидати й доктори наук, глибокоповажані товариші вчені з Південного відділення Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук, я особисто вам нічого не пропоную, ні до чого вас не закликаю і не вмовляю. Робіть, як собі знаєте. Тільки щоби потім ви не ремствували й не скаржилися на примхливу долю. А я передчуваю: будете й ремствувати, будете й скаржитися. Можу навіть сказати, на що саме. А на те, що вас, солідних учених мужів, відривають від плідної наукової роботи, відривають і посилають на село доїти корівок, пасти кіз, проривати буряки і т. д. Можу навіть підказати, куди саме вас посилатимуть. Так, правильно, у Грусятичі. Ну, ви, васгнілівці, знаєте, звичайно, що то за село і де воно знаходиться. А читачі не всі знають. То їм я і повідаю. Грусятичі село на Львівщині. Точніше в Жидачівському районі. У тому гарному селі й ще в сусідніх Ліщинах розмістився радгосп «Грусятицький». Радгосп хороший, славний радгосп. Серед інших господарств Південного відділення ВАСГНІЛ «Грусятицький» веде перед. Мало коли без перехідного прапора залишається. І надоями, і урожаями славиться. І відповідно прибутками. Та який, даруйте, сенс від тих прибутків, коли селу страшенно не таланить, коли доля повернулася до нього спиною. Судіть самі. Було в тих Грусятичах з давніх давен два магазини. В одному хліб і сіль купували, а в іншому найнеобхідніші промислові товари. Та ось кілька років тому мешканці села раптом почули страшний грюк. Уранці побачили, що одна половина промтоварного магазину відвалилася від іншої. Як буває після землетрусу або шаленого вітровію. Однак ні землетрусу, ні шаленого вітровію у регіоні, дякувати, не було. Уважніше дослідження показало, що причина обвалу більш ніж натуральна: будинок розвалився від елементарної старості. Цього вже давно слід було чекати. І чекали. І нині, до речі, теж чекають... що розвалиться й продуктовий магазин. Воно, звісно, було б несправедливо сказати, що грусятичани тільки те й робили, що дивилися на свої незугарні магазини, зітхали й чекали, коли вони заваляться. Ні, вони як могли підрихтовували їх. І сигналізували про тривожне становище у різні інстанції. І про новий магазин писали, і про школу, і про клуб (у Ліщинах). І про необхідність газифікувати село теж заявляли. А інстанції відписувалися. Зокрема, це успішно робили керівники науково-дослідного інституту землеробства західних районів УРСР (де директором Ф. Ю. Палфій) і керівники Південного відділення ВАСГНІЛ (де головою президії Г. О. Богданов). Нарешті, завдяки зусиллям депутата Верховної Ради УРСР, удалося вибити проектну документацію на будівництво в селі торгового комплексу. І вже у 1982 році можна було приступати до будівництва. Та трохи зарано почали радіти грусятицькі селяни. Керівники Південного відділення швидко їх остудили. Популярно розтлумачили, що у зв'язку «з обмеженими лімітами капітальних вкладень» виділити кошти не те що на 1982-й, а й на 1983 рік нема можливості. Нарешті пообіцяли виділити гроші на 1984 рік: шукайте, мовляв, якогось підрядчика, який би погодився для вас…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"