Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №22 Сторінка 4

(Гуморески)
Перець 1984 №22 Сторінка 4 - Гуморески. Мал. В. СОЛОНЬКА КОВ АЛЬКОВУ В. Я. начальникові київської автостанції «Поділ». Чимало нарікань на безладдя в роботі цієї станції надходило до Перця від пасажирів. І ось наслідок перевірки, проведеної Київським облуправлінням пасажирського автотранспорту: за недоліки в роботі т. Ковалькова з посади звільнено, вживаються заходи до поліпшення роботи автостанції, зміцнення її кваліфікованими кадрами. Про це повідомив редакції заступник начальника управління Р. Ф. Локтєв. РЕКАЧИПСЬКІЙ Л. Д. заступникові директора Березківської школи-інтернату (Мико-лаївщина), яка, опріч того, що безвід повідально ставилася до виконання своїх обов’язків, іще й дуже своєрідно організовувала трудове виховання дітей: примушувала працювати їх на своєму городі. За це наказом облвно її звільнено з посади заступника директора, про що інформує Перця начальник управління шкіл Міністерства освіти УРСР В. Г. Шевченко. Як же я можу видати вам лист непрацездатності, коли ви цілком здорові! Але, лікарю, якщо ви не дасте його, то на роботі мені явно не поздоровиться. МЕГЕМІ М. Є. керуючому відділенням колгоспу «Червона Україна», який зловживав службовим становищем, тягав із ферми комбікорм. За це, як повідомив секретар Козелецько-го райкому партії Чернігівської області тов. В. Однолько, Мегему з посади знято, йому як членові партії оголошено сувору догану із занесенням до облікової картки. За неправильні дії при звільненні спеціалістів, особисту нескромність при прийомі на роботу власної дружини членові КПРС, голові колгоспу Ф. І. Трухану суворо вказано. Коли по нашій установі поповзла чутка, що бухгалтер Валентин Петрович Комаровський уміє передрікати майбутнє, деякі в це охоче повірили. Якщо існують у світі феномени, котрі бачать крізь стіну, рахують швидше кібернетичної машини і читають думки на відстані, чому б і в нашій установі не з'явитися скромному хіромантові. В міру того, як віщування Кемеровського збувалися, його авторитет міцнішав, а популярність поширювалась. А от я був настроєний скептично. Чесно кажучи, його самовпевненість і пихатість мене просто дратували. Кожного разу я віщував йому невдачу, сподіваючись на посоромлення його сумнівної магії колись же він мусив помилитися! Та він, мабуть, був із тих щасливців, котрим фортунило завжди. Скажи, Валентине, чим закінчиться моє нове захоплення? цікавився молодший лаборант Су-війченко, маючи на увазі юну друкарку Катю, що з'явилась у нашій конторі лише три тижні тому. Гучним сімейним скандалом, без вагань відповідав Комаровський. І як у воду дивився. Скандал був такої сили, що його вибухова хвиля докотилася аж до профспілкових зборів, на яких Сувійченку влупили сувору догану. А як ви вважаєте, Валентине Петровичу, звертається до нього секретарка Оля, одержимо ми преміальні цього разу чи ні? Ми ж по багатьох показниках пасемо задніх... Одержите, заспокоїв її Комаровський. І точно. Преміальні нарахували. ніж за минулий сьогодні «Дина-у Комаровського. за- Навіть більше, квартал. Як зіграє мо»? питають Виграє! категорично певнює він. Але у «Динамо» три програші підряд, нагадують йому. Саме через це «але» вони і виграють, самовпевнено посміхається Комаровський. його віщування знову справджується. Я, звичайно, знаходжу йому горішок поміцніше. Коли стало відомо, що в нашій установі передбачається скорочення штатів, питаю його: І як ти вважаєш, хто той бідолаха, що потрапить під це скорочення? Ти, раптом каже він. Почуття радості охоплює мене. Інакше і бути не могло: я той самий камінь спотикання, який йому не обминути. Довго ж довелося чекати слушного моменту, щоб покласти його на обидві лопатки, і ось цей момент настав. А тут ти і помилився, намагаюсь якомога спокійніше казати я, хоч у моєму голосі бринить водночас торжество і єхидство. Це просто неможливо. Він знизує плечима. Мовляв, така вже примха долі. А я не витримую і просто сміюсь йому в обличчя. Які б там примхи не мала доля, а мене скорочувати ніхто не ризикне. Бо я єдиний у нашому невеличкому колективі, хто тягне всю роботу, єдиний, хто знає, що і до чого, єдиний на всю контору фахівець, котрий щось тямить. Решта це просто випадкові люди, які до пуття не знають, чим взагалі наша контора займається. Тому, якщо в попередніх віщуваннях Комаровський спирався передусім на логіку, то це було просто алогічним... Мої роздуми перервала секретарка Оля, яка покликала мене до директора. Він був худий і висна- жении, наче місяць сидів на розвантажувальній дієті, і зосереджено дивився кудись між сейфом і кошиком для сміття. Ви знаєте, якимось потойбічним голосом почав він, я вже котру ніч не сплю, вирішуючи, кого ж у нашому колективі скоротити... Сподіваюсь, не на мене впав вибір? мимоволі вихопилось у мене. Уявіть собі, що саме на вас, ГУМОРЕСКА глибоко зітхнув він. Не скорочу вати ж секретарку Олю і друкарку Катю хтось же мусить відповіда ти на телефонні дзвінки і друкувати ділові папери. При чому тут друкарка і секретарка! вигукнув я. Крім технічних працівників, без яких, ясна річ, не обійтися, в конторі працює як мінімум шість нероб! Ну кого конкретно ви маєте на увазі? сумно спитав директор. Та хоча б Плешуна, або Чучукала, або... Буду з вами відвертий, підвівся директор і нервово заходив по кімнаті. Плешун порожнє місце, це зрозуміло. Але ж, з іншого боку, хто мене возитиме на роботу та з роботи? З того часу, як контору позбавили машини і скоротили одиницю шофера, Пле- 4 ГЕРМАНСЬКИЙ ВОГНЕГАСНИК Кажуть, що остаточно людина стала людиною тоді, коли пізнала всесилля вогню. А пізнавши та кілька разів добряче обпікшись, негайно почала з ним боротися, створювати різні там вогнегасники та інструкції до них. Скажімо, на Кременецькій фабриці баянів, що у Ворошиловградській області, таких інструкцій та різних положень ціла гора. Бояться там вогню надзвичайно. Не те що багаття розкласти посеред цеху навіть цигарку запалити зась. Директор фабрики Дмитро Дмитрович Титаренко за такі штучки не приголубить. Бо скрізь і праворуч, і ліворуч, і посередині целулоїд. Той самий, якому й жаринки досить, аби рідне підприємство постало перед очима здивованих громадян у вигляді шикарного фейєрверка... Лише на мить уявивши таку картину, працівники фабрики аж здригнулися. Коли ж трохи оговтались, заходилися скрізь…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"