ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №16 Сторінка 9

(Гуморески, Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1984 / № 16 / Сторінка № 9

Перець 1984 №16 Сторінка 9 - Гуморески, Народні усмішки. ГУМОРЕСКА Кожний робочий відділі починався з оозповідав з усіма день у нашому того, що Хрумтій подробицями про чергові витівки свого цуцика, ЯКОГО ВІН щоранку виводив на прогулянку. Та сьогодні йому і рота не дав розтулити Понько. Він був настільки приголомшений тим, що з ним трапилось у трам-ваї, навіть капелюха забув скинути. Так і сидів за своїм столом у капелюсі й обурювався, явно сподіваючись на чашу моральну підтримку і співчуття. А трапилась з ним досить-таки банальна історія. Він забув закомпостувати талон, і контролер його оштрафував на п'ятдесят копійок. Пояснюю, бідкався він, що я ніколи свідомо не їздив без квитка. Просто замислився і забувся. А контролер і слухати не хоче. Штрафу вимагає. Півтрамвая стало на мій захист. Мовляв, дайте людині спокій. Хіба не бачите, він не схожий на зайця! А вона й каже: ((Навпаки, дуже на зайця якраз і схожий!..» Невже вона вуха твої мала на увазі7 поцікавився Сусідушкін. Причому тут мої вуха? скипів Понько. А притому, що вони и справді трохи стирчать, сказав Сусідушкін і зареготав. Ви всі такі ж дурні, як ота контролерша! мало не розплакався Понько і вибіг з кімнати. У відділі запала тиша, яку порушив Хрумтій: Людина жартів не розуміє! Жаль мені тих, що геть-чисто позбавлені почуття гумору, зауважив Ликовець. Я б таких переводив на інвалідність, погодився Гуля. А я 6 їм просто не доручав серйозних справ, зазначив Сусідушкін. Цей Понько якийсь дивак, сказав я. Ображатися на такі дрібни ці! От, скажімо, Сусідушкін хіба образився б, якби ми почали кепкувати над його великим носом? А причому тут мій ніс? не зрозумів Сусідушкін. і, до речі, не такий він уже й великий, щоб над ним кепкувати. Не такий, але, гадаю, що на конкурсі найдовших носів він би зайняв не останнє місце, хихикнув Хрумтій. Для карикатуристів ти просто знахідка, підхопив Гуля. Б'юся об заклад, що в школі тебе називали просто Ніс, сказав я. Я розумію Понька, мовив Сусідушкін, і голос у нього затремтів. Ви якісь... Якісь дикуни! Мен* гидко з вами навіть сидіти в одній кімнаті!.. Він так хряпнув дверима, що аж штукатурка посипалася. Ну от, ще один закомплексований, мовив по паузі Гуля. Ще одного природа обділила почуттям гумору, відзначив Ликовець. А я б запровадив у анкетах по обліку кадрів спеціальну графу: «Чи маєте ви почуття гумору?» мовив Хрумтій. І тих, у кого воно відсутнє, не брав би на наукову роботу. Правильно, підтримав його я. Ось ти, приміром, реагував би на подібні репліки своїх колег? Впевнений, що ніколи. Ми он скільки разів натякали на твою... ну, як би це сказати делікатніше, на твою інтелектуальну обмеженість. А ти хоч би що. Ані пари з вуст. Це я обмежений інтелектуально? спробував посміхнутися Хрумтій і зблід. Гляньте на цих софоклів! Інтелектуали! Сократи! Ломоносови! Та якщо весь ваш інтелект разом узятий покласти на ваги, вони й не поворухнуться! Генії! А, до речі, про інтелектуальність найбільше говорять якраз ті, які інтелектом не переобтяжені... Він демонстративно вийшов з кімнати, а ми багатозначно перезирнулися. Ось і ще один, сказав Ликовець. Головне, що це вже невиліковно, сумно зауважив Гуля. Я нам не заздрю. Працювати з людьми, які позбавлені почуття…

Гуморески Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"