Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №19 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1984 / № 19 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1984 №19 Сторінка 2. Мал. В. ГЛИВЕНКА А тепер, діти, на конкретному прикладі я поясню вам, що таке безгосподарність. Хоч ви що кажіть, а з доброго дива свиня не верещатиме. Ну, для чого це капловухій? Дехто, підвівши солідну наукову базу, на фізіологію кивне. Інший на суто свинський характер... Цілком імовірно, що у тому є своє раціональне зерно. Але давайте дивитися правді у вічі. Як на мене, то все залежить від того, чиї свині. З певного часу у деяких господарствах Сумської області не лише свині, а й велика рогата худоба вельми негативно почала ставитися до різних звітів, довідок та інших папірців. Як зачують бідолашні тварини, що складається якась чергова цидула, то й починають свій свино-коров'ячий концерт. Воно, правда, й не дивно. Бо якщо взяти, скажімо, невеличку довідку обласного управління сільського господарства про стан механізації виробничих процесів на колгоспних тваринницьких фермах і порівняти її з зовсім мацюпусінькими подібними довідочками, але вже районних масштабів, то в око відразу впаде цілковита, вибачайте на слові, нісенітниця. Обласні спеціалісти на чолі з Анатолієм Васильовичем Болотним стверджуватимуть, що комплексна механізація свиноферм, скажімо, у Тростянецькому районі сягнула за 32 проценти. А тростянецькі знавці ферм разом з начальником районного управління сільського господарства Євгеном Валентиновичем Олійником не менш документально заприсягнуться, що та механізація тільки-но до 29 відсотків дотягує. На чиїй совісті повисли ті З проценти, їй-богу, хоч до ворожки йди. Як не дивно, але й решта пунктів та підпунктів по цьому та й інших районах відчутно різняться. Район одне показує, а область на свій манер кроїть. Зрозуміло, що подібна неузгодженість будь-яку тварину може вивести з рівноваги. І як тут не верещати, коли у паперах записано, що все механізовано, а на ділі... Хоча б узяти чимале поголів'я корів та свиней у колгоспі імені Леніна, де головою Василь Васильович Сотник. Знають чи ні дві з половиною тисячі паць із ферми № 3, що за звітами все у їхніх свинарниках да-а-авно механізовано, а подекуди мало не автоматизовано? Навіть така штука, як роздача кормів? Мабуть таки знають, бо дуже вже голосно верещать, як ота механізація фаза за фазою діяти починає. Спочатку свинарки удвох, а то й утрьох, штовхають поперед себе вагонетки з кормом. Для неспеціалістів у цій галузі зазначимо: кожна така вагонетка важить 5 6 центнерів, та ще й з чималеньким гачком. Після штовхання наступає друга фаза механізації: свинарки цеберками черпають з вагонетки корми і тарабанять їх до корит. Туди-сюди, туди-сюди. Буває, правда, таке, що й штовхати не доводиться, а відразу братися за відро. Бо чимала кількість вагонеток на фермах цього колгоспу напріч позбавлена механізованого моменту коліс. А з сусідніх приміщень, тепер уже корівників, лунає сердите: «М-м-му!.. М-м-му!..» Адже й там механізація досягла також свого апогею: доярки вилами…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"