Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №15 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1984 №15 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. ЧУДЕСА В РЕШЕТІ (Як миші шість тисяч дерев з’їли) Як, усе-таки, мудро сказано: вчитися ніколи не пізно. Приміром, що я до останнього часу знав про мишей? Що в них довжина хвоста така ж. як і тіла. Що миша це... І ще дещо. Словом, майже нічого. Зате тепер! Миші? перепитав похмуро головний агроном Хмельницького обласного управління сільського господарства Григорій Еммануїлович Нуцуляк. Та це така скотина, що гірше не буває! Мерзенна скотина. Управи на неї немає. Стоп! Акцентуємо увагу читача на тому, що миша мерзенна скотина. В Новоушицькому районному управлінні сільського господарства тієї ж Хмельницької області від його начальника Василя Івановича Смішка я почув: Миша це така гидка, шкідлива твар, що важко й описати! Фауна наша анітрохи б не збідніла, якби... При цьому Василь Іванович зробив рукою такий красномовний жест, що не лишалося сумніву, якого майбутнього він бажає для мишей. Отже, запам'ятовуємо: миша окрім того, що мерзенна скотина, ще й гидка, шкідлива твар. Не менш цінну інформацію одержав я в колгоспі імені Кірова (того ж району), де головою Віктор Йосипович Щербатий. Миша, розповідали мені колгоспні спеціалісти, це таке перебірливе, вередливе створіння, ну, справжній гурман. Зерно їй подавай тільки змащене олією, кору об’їдає лише в молодого дерева, а на старе батогом не заженеш. Сучасна миша не боїться ніякої отрути. Так, фосфіт цинку, який донедавна вважався найефективнішим препаратом у боротьбі з ми тами, вони, кляті, споживають, облизуючись від задоволення, і запивають той самий фосфіт цинку аміачною водою, як ми запиваємо цукерки-асорті шампанським. Чудеса та й годі! вигукне читач. Втім, чудес немає. А от негативні емоції та нищівно-спопеляючі характеристики мишей, дані товаришами Нуцуляком і Смішком, заодно й науко-во-обгрунтована інформація» спеціалістів колгоспу імені Кірова, мають цілком реальну основу. Бо ж ідеться про мишей, котрі з’їли, даруйте, згризли за найскромнішимн підрахунками, ЗО гектарів молодого колгоспного саду. Не так собі пошкодяли-подряпали, а погризли настільки, що дерева довелося спиляти. І сьогодні на місці 6341 (шести тисяч трьохсот сорока однієї) яблуні стирчать жалюгідні пеньки. Жахливе видовище! Ось чому звичайна миша польова «трансформувалася», з легкої руки названих керівників, у скотину і твар. Миші, бачте, винні. Не голова колгоспу, з чийого благословення у міжряддях саду висівалися різні сільськогосподарські культури, хоч це категорично забороняється агротехнологією промислового садівництва, бо сприяє розмноженню мишей. Не спеціалісти колгоспу в особах заступника голови по рослинництву Івана Севастяновича…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"