Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №15 Сторінка 2

Журнал Перець 1984 №15 Сторінка 2. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Вважаєте, що це рідкісний екземпляр! У нас при цій битій дорозі вони всі такі. Екзотичною трасою Сімферополь Москва діловито котився «Москвич» з дніпропетровськими номерами. За його кермом сидів інженер колгоспу імені Енгельса Синельниківського району Олександр Миколайович Погорілий. Печать непростих турбот лежала на його мужньому обличчі. Які ж пильні клопоти обсідали сільського спеціаліста? Яка потреба примусила його залишити рідний механізований двір і погнати автомашину за дві сотні з гаком кілометрів, до далекого Харкова? Не будемо мучити читача невідомістю спішимо повідати, що, по-перше, Олександр Миколайович наважився взяти для цієї мандрівки колгоспний «Москвич» № 76-13 ДНП не за власною ініціативою, а з високого благословення самого голови правління Миколи Григоровича Погорілого. А, по-друге, їхав він не упорожні: віз із собою аж кілька папірців, аби узгодити їх з харківськими фахівцями сантехнічної справи... В одній народній пісні метка молодичка ставить питання руба: куди, мовляв, їдеш, Явтуше? Оскільки ж хлопцеві брехати не було сенсу, то він одверто й зізнався: на базар. Прискіпливу жіночку не зовсім це задовольнило. Друге запитання вже звучало, як-то кажуть, прямо і безкомпромісно: а що везеш, Явтуше? З’ясувалося, що транспортний засіб Явтуха до країв завантажений грушами. Зважте, на базар з грушами, звідти, гадається, Явтух і додому щось повезе. Принаймні, порожнього воза навряд чи ганятиме. Кінську силу шкода експлуатувати ЗЛІЗАЙТЕ ПРИЇХАЛИ! ДОРОГЕНЬКЕ НІЧОГО» даремно, та й хто компенсує амортизаційні витрати? Мабуть, саме над цим не встигли замислитись на Баглійському коксохімічному заводі Дніпропетровської області, яким керує Борис Федосійович Кандоскалов. Бо коли ми, разом із працівниками держав-тоінспекції, зупинили на трасі автобус № 05-82 ДПТ і запитали водія що, мовляв, везеш, Явтуше? той вельми лаконічно відповів: Нічого. Чималий автобус і справді був порожнім на 90 відсотків. Решту займали працівники коксохімічного заводу С. Ведерський та В. Сухих. А не боязко отак їхати від самого Дніпродзержинська у порожньому автобусі? Що ви! мало не хором відповіли хлопці. При цьому розтлумачили, що вже з Харкова повезуть півтора, а то й два десятки приладів різних марок загальною вагою аж 20, а то й ЗО кілограмів. Вантаж, як самі розумієте, якраз підходящий для такого чималенького автобуса. Та, як кажуть, людські можливості практично не…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"