ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №12 Сторінка 11

(Усмішки, Гуморески, Страшне перо не в гусака)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1984 / № 12 / Сторінка № 11

Перець 1984 №12 Сторінка 11 - Усмішки, Гуморески, Страшне перо не в гусака. Якось мене викликав завідуючий відділом: Мені потрібно, Петре Івановичу, порадитися з тобою і як з головою місцевого комітету і, взагалі, як з людиною. Дали нам, розумієш, безкоштовну путівку на південний берег Криму. Я думаю преміювати нею Скобченка. Все ж ветеран нашого колективу, двадцять років на одному місці працює. Як ти вважаєш? Ми з ним друзі, сказав я, але, як людина принципова, я категорично заперечую. Чому? Скобченко запізнюється на роботу: на одну, на дві, інколи на три хвилини. На перший погляд, це дрібниця, але за рік цих хвилин багатенько набігає. От і виходить: Скобченко порушник дисципліни, я б навіть сказав, хронічний, і тому, як голова місцевкому, я проти того, щоб порушників преміювали путівками та ще й безкоштовними. Ти маєш рацію, розгублено мовив заввідділом. Невдалу кандидатуру я підібрав. Тоді, може, Лютикову? Вона на роботу вчасно приходить. Ви що, жартуєте? вигукнув я. Те, Принципова людина УСМІШКА що Лютикова на роботу не спізнюється, ні про що не свідчить. За це вона двічі на місяць одержує зарплату. Але ж половину робочого дня по телефону патякає, а другу половину витрачає на живопис розмальовує власне обличчя. До речі, ви знаєте, скільки коштує французька косметика, яку вона вживає? Ні, якось не доводилось... Шалені гроші! А в неї цих банок- склянок повна сумка. Я, звичайно, нічого не хочу сказати про її моральне обличчя, але звідки в самотньої жінки такі гроші? Коли в .неї вистачає на дорогу косметику, то навіщо їй безкоштовна путівка? Будьмо принциповими до кінця! Гм... Кого ж пропонуєш ти? завідуючий втупив у мене очі. Залишається тільки нас двоє. Сподіваюсь, проти моєї кандидатури ти не заперечуватимеш? Кращої годі й шукати, щиро вигукнув я. Не тільки в нашому відділі, але й у всьому управлінні. Особисто я обома руками за. Але... Що ж то за «але»? почервонів завідуючий. Але уявляєте, як оцінять ваш вчинок підлеглі. А керівництво! Скажуть, собі гребе, замість думати про інших... Тоді залишається їхати тобі, зітхнув зав. Що ж, вам видніше, скромно опустив я очі долу. Юрій ЗАХАРОВ. У ДУРНЯХ ГУМОРЕСКА Як швидко і весело плине час, коли його гробити вміючи! Ось, приміром, узяти б нас. їдемо в електричці. Дивимось. Той кросворд розгадує, той книжку читає. А он той у окулярах сам із собою в шахи грає. Шахівницею б його по голові, щоб тілігента не корчив! Нудьга! Дістає Василь колоду карт. Здамо? Здамо! Раз здали, два здали... Гульк уже Київ. На пероні дограли. Василь поривався бігти, мовляв, на роботу запізнимось. Не пустили. Робота не вовк. Заготовок все одно з вечора не підвезли. Чекати доведеться. Станемо у кутку і будемо пекти далі. Козир кресті дурак на мєсті! Роботу в цеху, правда, завжди знайти можна. Та нехай її інші шукають. Козир кресті... Поїхали! Раз здали, десять разів здали. Гульк вечір. А заготовок і не підвезли. Додому час. І незчулися... Ні, немає в світі гри…

Усмішки Гуморески Страшне перо не в гусака

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"