Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №12 Сторінка 3

Журнал Перець 1984 №12 Сторінка 3. Дозвольте покаятися. В одному з попередніх номерів журналу був опублікований фейлетон «Здоровенькі були!», присвячений новояв-леним мастакам-косметикам, котрі наловчилися дуже округло, дуже обтічно реагувати на критичні виступи преси, а в ньому висловлювалася майже впевненість, що ера архі войовничих «опровергателів» закінчилася остаточно. І ось тепер доводиться визнати, що трішечки ми з оцим оптимізмом поспішили. Ледь вийшов двадцять четвертий номер «Перця» за минулий рік із заміткою старшого товарознавця Коростенської міжрайбази Житомирської облспоживспілки В. Клейменової про те, що Ужгородська взуттєва фабрика відмовляється обміняти 1111 пар бракованих жіночих чобітків, як прилетіла відповідь із Закарпатського виробничого взуттєвого об'єднання, у якій і автора, і редакцію звинуватили у фальсифікації фактів. Виявляється, кооператори «зробили хід конем»: одержавши чобітки, зберігали їх на складі більше року, причому зберігали не на стелажах «з находженням нижньої полиці на відстані 20 см від підлоги», а на підлозі, та ще й, до того ж, «у штабелях висотою 2 метри, замість 1,5 метра за ГОСТом». А редакція, надрукувавши цей «хід конем», безпідставно оголосила «шах» колективу фабрики. Іншими словами, з відповіді випливало, що споживачі, висолопивши язика, гасали по магазинах, шукаючи продукцію ужгородських взуттєвиків, а кооператори нагорнули на своїх складах гору дефіцитних чобітків і стерегли її, керуючись принципом: «І сам не гам, і комусь не дам». На щастя, розпач з приводу несправедливої публікації не встиг нас охопити: майже услід за листом з обласного об'єднання надійшла відповідь і з «Укрвзуттєпро-му», підписана заступником генерального директора Л. А. Гра-бовським, з якої ми довідалися, що порушення ГОСТу при штабелюванні чобітків тут ні при чому. Виявляється, «названі в критичній замітці чобітки тривалий час зберігалися на складах Житомирської облспоживспілки тому, що не користувалися попитом, бо були виготовлені з матеріалу «фовер-лак», що вийшов із моди». А керівників закарпатського об'єднання «за виготовлення взуття з відхиленням від вимог стандарту і наявністю дефектів» притягнуто до відповідальності. Не встигли ми полегшено зітхнути після історії з чобітками, як вимога «Дайош спростування!» пролунала з уст директора Джурівського хімзаводу Івано-Франківського облмісцевпрому Р. М. Крижановського. Точніше, не з уст, а із сторінок його відповіді на повідомлення Телеграфного Агентства Перця «На радість двієчникам» (другий номер журналу за 1984 рік). У цьому повідомленні йшлося про крейду. Оту, що нею першокласники «мама» виводять, а без п'яти хвилин випускники мережать шкільні дошки вищематематични-ми формулами. Так от, шматочком, який надіслали нам з Татарбунарсь-кої школи (Одещина), а виготови- ТІ САМІ ГОСТІ В ТУ САМУ ХАТУ ли на вже названому Джурівсько-му хімзаводі Івано-Франківського облмісцевпрому, не можна було нічого вивести. Ні на дошці, ні навіть на паркані. Про що й повідомлялося у замітці. Керівництво заводу розцінило замітку як спробу очорнити крейдяно-білу репутацію підприємства. Мобілізувавши фінансово-командировочні резерви, директор заводу Р. М. Крижановський відрядив на Одещину майстра крейдяного цеху В. М. Оленюка, наділивши його повноваженнями вести перехресні допити, влаштовувати очні ставки, проводити експертизи і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"