ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №02 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1984 / № 02 / Сторінка № 9

Перець 1984 №02 Сторінка 9. ЗЛЯКАВСЯ ЗНАКА На розі вулиць, біля дитсадка, Стоять сусіди Григір і Лука. Враз мимо них знайомий пробігає... Лука під бік Григорія штовхає: Ти глянь, як чеше аліментник Клим, Немов погнавсь бандитів гурт за ним! А Гриць: «Пусте! При чому тут бандити?.. Злякався знака «Обережно діти!» ГРОШІ У МІШКАХ Картає жінка бідного Кіндрата: Знов прогуляв получку, супостат?! Відповідай, де гроші? Де зарплата?... Де, де!... В мішках! відказує Кіндрат. В яких мішках?! здвигнула та плечима. Та осьде, в цих, що в мене... під очима! Костянтин СЕРГІЄНКО. А бібліотечний штамп з книг ви можете вивести! м, Одеса Коли Ніна Ракова надумала вийти заміж, то весільні обручки собі й женихові вирішила купити сама, за свої гроші. Однак у момент прийняття такого гуманного рішення Ніна раптом виявила, що при ній якраз і нема своїх 360 карбованців, які потрібно на дві обручки. Ця прикра обставина дещо засмутила наречену. її зажуреність одразу помітили чуйні колеги завідуюча магазином села Іваничі Віра Корнійчук і продавець Валентина Остри-кова. Господи! хором гукнули вони. Че- рез отаку дурницю та й переживати! Бери, Ніно, гроші в касі, купуй обручки та бий лихом об землю! Як згодом появляться в тебе гроші, то закладеш, а не матимеш, то й так буде. Зворушена Ніна послухалася подруг, взяла гроші й купила золоті кільця. Повертати до каси гроші вона, правду кажучи, й не думала. Бо такі безповоротні позички і вона сама, і Віра, алентина робили вже не вперше. З різних приводів. Приміром, сподобалася одній з них японська кофта за 80 крб. Приміряла і взяла. Інша уподобала трикотажну сукню за 60 крб. Приміряла і взяла. Третя поклала око на жакардовий килим. Взяла, не міряючи. Звичайно, жіночки не весь час тільки те й робили, що собі щось тягли. Вони ще й подарунки робили. Одна одній. Віра Ніні, Ніна Валентині, Валентина Вірі. З будь- якого приводу й нагоди. Крім того, підносили подарунки й зовсім чужим людям. Ну, всіля ким там заїжджим гостям, старшим товаришам по службі. Це у фізиці, кажуть, матерія не з'являється і не зникає. А в сільському магазині та ж матерія, коли її весь час вибирати, а натомість нічого не класти, таки ж зникає. І коли що на її місці й з'являється, то хіба лише нестача. Саме вона, нестача, і виявилася, зрештою, в Іваничівському магазині Костопільської райспоживспілки. Причому чималенька. Сорок тисяч карбованців. Мені; признатися, не вперше доводиться здибуватися з отакими нахабними і, водночас, банальними крадіжками. І кожного разу виникало одне й те ж запитання: на що, власне, розраховували розкрадачі? Ну, кишенькового чи квартирного злодія ще якось можна зрозуміти. Той сподівається: поки крадіжку виявлять, він встигне утекти, а там знайдуть чи не БЕЗКОШТОВНІ ОБРУЧКИ знайдуть. А тут? Тут нестачу раніше або пізніше, обов'язково виявлять. А хто вкрав шукати не треба, злодії ось вони, на місці, То на що ж, питається, сподіваються? Спочатку, гадаю, розраховують на оте не дуже виразне, але заспокійливе «якось воно буде». Згодом, коли сума безоплатно забраного сягає вже такої величини, що аж моторошно подумати, то вже просто... не думають. Бо таки ж моторошно! Люди вже розуміють, що тонуть, але замість гукнути на весь голос: «Рятуйте!…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"