Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №17 Сторінка 13

(Друже Перче, Вибрики Пегаса, Страшне перо не в гусака)
Перець 1984 №17 Сторінка 13 - Друже Перче, Вибрики Пегаса, Страшне перо не в гусака. ВІТАЄМО ЮВІЛЯРА!" « Першого секретаря правління Спілки письменників України, лауреата Державної премії СРСР і Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, письменника Павла ЗАГРЕБЕЛЬНОГО з його першим 60-літтям! Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА І І І А» Знаєш, скільки коштує тонна вапна на Володимир-Волинському цукрозаводі? Чи не в п’ять разів дорожче за його звичайну ціну, що становить вісімнадцять карбованців. Як це може бути? Зараз поясню. 29 червня цього року як забудовник поїхав я на цукрозавод по вапно. Приїхав а там подібних до мене ще тридцять чоловік назбиралося. Приєднався я до них і став чекати, коли адміністрація заводу звалить відпустити необхідний нам для будівництва матеріал. Прочекав годину-другу. І от, нарешті, нас усіх повели до складської ями. Відкрили її. Але що це було за вапно! Суцільна багнюка, і на колір чистісінький чорнозем. Від такого товару, звісна річ, ми всі дружно відмовилися. І стали терпляче чекати, коли нам продадуть те, що треба. Що ж, за нашу «вередливість» та «незговірливість» адміністрація заводу добряче помаринувала нас біля прохідної. 1 лише наприкінці робочого дня, змилостивившись, відкрила яму з якісним вапном. Проте нам від цього легше вже не стало. Бо я і до мене подібні клієнти протримали свої машини понад сім годин. А година простою коштує шість карбованців. Ось, Перче, і вся проста арифметика. Тільки не для клієнтської кишені. За що, питається, ми мусимо платити свої гроші? Може, пояснить нам це адміністрація цукрозаводу? А ще було б краще, якби за власну нерозпорядливість вона розплачувалася. В. ШЕПЕЛЮК, забудовник. Дозволь поцікавитися: чи є в тебе склад для зберігання перцю? Якщо ні, то підказуємо вихід: перетворити на такий склад гараж для твоєї «Волги». Правда, «Волгу» доведеться тоді ставити, доглядати й ремонтувати просто неба, але ця обставина нехай тебе не хвилює. Як не хвилює керівництво нашого молокозаводу та обставина, що ми, водії молоковозів, пораємо їх ось уже котрий рік посеред болота, під дощем та снігом, хоча для них давно збудовано нові зручні бокси. Та річ у тім, що завод зайняв ті бокси під тару і, по всьому видно, звільняти їх не збирається. Мабуть, керівництво заводу вважає, що ящики краще зберігаються в сухих, утеплених приміщеннях, а от люди, яким доводиться доглядати й ремонтувати транспорт у примітивних умовах, люди потерплять! Від імені 120 водіїв Івано Франківського міськмолокозаводу ПОЛИВОДА, НАКВАСЮК, МАЛАНЮК, ТКАЧУК, НЕЙЛЮК, КУЗЕНКО, ШЕРШЕНЮК, СЛОБОДЯН та інші. Оце виникла у нас дискусія: за яким проектом будівельники будівельно-монтажного управління № 2 столичного домобудівного комбінату № 4 спорудили наш будинок, що знаходиться по вулиці Беретті,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"