Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №17 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1984 / № 17 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1984 №17 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. Ж. ЄФІМОВСЬКОГО («Боевой карандаш») Була таки ж новинкою новинка! Та стрілась на дорозі їй заминка... Як стали ту новинку розглядати. Як стали обговорювать, Гадати, Затверджувать, Уточнювать деталі, Включати в план, В кошторис І так далі... Нарешті й утрясли усе, напевно. Та не спішіть вигукувать: «Ур-ра!», Бо поки десь оцінювали ревно, «Новинку» вже й уцінювать пора. ОБІД ПІД КОПИЦЕЮ Як передає наш миколаївський кореспондент, у селі Аннівці Братського району відроджено давню народну звичку: ходити на роботу з торбинками та вузликами. І це не данина традиціям. Просто минув уже рік, як райспо-живспілка під виглядом ремонту закрила сільське кафе «Супутник», але будівельників біля нього ще й досі ніхто не бачив. От і доводиться тепер колгоспникам носити у торбинках їжу, аби пообідати десь під копицею. МОП ЕД-ВЕТЕРАН Такий мопед має учасник Вітчизняної війни О. І. Синько з Івано-Франківська. І шасі на ньому вже не те, яке вказане у техпаспорті, і двигун: у паспорті шасі № 38351, а в натурі № 5914, двигун у паспорті має номер 151525, а на мопеді № 153525-83. Мастила немає на жодному вузлі, ободи криві, гайки із зірваною різьбою, всі трубки двигуна старі й т. д. Скільки ж років послужив мопед-ветеран своєму господареві, скільки тисяч кілометрів провіз його шляхами-дорогами? Уявіть собі ніскільки! Придбав його О. І. Синько ЗО червня 1984 року, а не проїхав жодного метра, позаяк саме в такому стані, мовби мопед уже бував у бувальцях, випустили його з воріт Львівського мотозаводу. Ідея виникла, так би мовити, не на порожньому місці. Ще в сімдесятих роках у колгоспах Черкащини зібралося чимало хімічних речовин, непридатних до вживання: застарілих, просто зіпсованих, без етикеток і назв, знятих з ужитку так званих неліквідів. Ідея ж була проста: ліквідувати неліквіди! Щоб не валялися, де прийдеться, у 1975 році звезли їх з усієї області на одну купу. Купа вийшла, треба сказати, чимала чи то понад, чи близько семисот тонн! Точніше сказати було важко, як і розібратися в мішанині драних мішків, розбитих ящиків та бочок. Спокуса була велика: підпалити б оте добро з чотирьох кінців, щоб дим пішов! Так ні ж, не можна диму! Ніхто не дозволить псувати повітря. І просто так закопати не дозволять, природно, з аналогічних причин. Ідея, таким чином, зависла…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"