Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №23 Сторінка 5

(Гуморески)
Журнал Перець 1984 №23 Сторінка 5 - Гуморески. ЩЕ РАЗ ПРО ТЕЛЕВІЗОР ГУМОРЕСКА Цей телевізор, мабуть, робили в кінці місяця. Принаймні, нормально він працював лише три дні. А вже на четвертий... Футбольний м'яч (наші саме із «Спартаком» грали) чомусь дивно видовжився і став схожим на свого колегу з регбі, а гравці на баскетболістів після тривалої дієти. Втім, недаремно кажуть, що немає лиха без добра. Всі жінки, навіть ті, які вже і не мріють схуднути, в нашому телевізорі видавалися стрункими, довгоногими красунями. І я дедалі частіше почав критично поглядати на свою дружину всього метр шістдесят чотири... Вона виявилась напрочуд кмітливою, і незабаром одне з крісел перед телевізором звільнилося. Я думав, що це ненадовго, але чомусь жодна з високих і струнких не поспішала його зайняти, а інших я тепер просто не сприймав. Потім зникли кольори... Я викликав телемайстра, але він чомусь не приходив, і тепер лише щомісячна сума розстрочки нагадувала про колишню кольорову гаму. Та згодом я став помічати, що й на вулиці трава не така вже й зелена, небо не дуже голубе, та й взагалі усе стало чорно-білим. Дальтонізм упевнено поставив діагноз лікар. Але мені було вже однаково, тому що в телевізорі тепер працювала одна програма. Навчальна. Спочатку я навіть дивитись не міг на ті інтеграли, та куди подінешся!.. Через місяць мене вже обурювало невігластво колег, які чомусь не могли, як я, вільно переходячи з французької на іспанську, підтримати розмову про теорію гравітаційного поля... Останнім зник звук. Майстер не прийшов і цього разу. Тільки тоді я зрозумів глибинний зміст виразу «Язик мій ворог мій». Справді, навіщо люди стільки балакають, і так же все можна зрозуміти по рухах, по виразу обличчя. Он і сусідка (до речі, метр сімдесят п'ять!), яка все частіше заходить, почала мене прекрасно розуміти, без жодного слова... Нарешті, востаннє блимнув і надійно потьмянів екран. Я лежав горілиць у темній кімнаті і роздумував, чи варто прокидатися вранці, адже на прихід майстра надії вже не було... Мої роздуми перервав дзвінок у двері. Це знову прийшла сусідка. Побачивши згаслий екран, вона чомусь зраділа і рішучим кроком попрямувала до мене. Мабуть, хотіла розділити моє горе. Може, це їй і вдалося б, але саме тут з чемоданом у руці і всепрощаючим виразом на обличчі ввійшла дружина. І, як завжди, зрозуміла все неправильно. А, так ти ще й баб... ...ба-бах, одне слово, по телевізору! І раптом темряву розсіяв екран, що знову вигравав усіма барвами веселки, а напружену тишу соковитий голос диктора: Йде сорок третя хвилина першого тайму. Чергова атака на ворота суперника, удар... Тільки от м'яч тепер…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"