Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №23 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1984 / № 23 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1984 №23 Сторінка 3. ПІГОПИІПІ ОПкІІодАКК Сергій Клименко й Сергій Клевець провели в дніпропетровському аеропорту Любу і поспішили на залізничний вокзал. Сіли у вагон № 4 електропоїзда, щоб їхати до Дніпродзержинська, де вони мешкали в робітничих гуртожитках. Була ніч із 4 на 5 березня. Клименко розповідав своєму другові, що ось повернеться Люба з Ташкен-та, куди поїхала у відпустку до батьків, і вони подадуть заяву в загс... Тоді ж друзі й помітили, що повз них кілька разів пройшов, похитуючись, хлопець у дублянці. Ще й закурити попросив. Не знатимуть, що звуть його Юрій Семип'ядний і що в сусідньому вагоні він скаже своєму двоюрідному братові й дружку: «По-моєму, там сидять двоє з Карнаухівки, які торік мене били...» Віктор Шапошник п'яно гикнув, дістав з кишені недопиту пляшку самогону, дав ковтнути Семип’ядному й решту допив сам. Потому ударив пляшкою об сидіння й відбив дно. Міцніше затис у руці залишки посуду з гострими, як у бритви, краями... Тепер давайте розкрутимо стрічку часу назад і простежимо дії братів, водночас фіксуючи: де, коли й хто міг би їх зупинити і таким чином запобігти страшному лихові. Шапошник і Семип'ядний мешканці селища Таромського працюють у Дніпропетровську. Але тієї ночі їхали не з роботи. Перед цим були в сусідньому з Таромським селищі Карнаухівці. Пили. Власне, пити почали зранку, ще вдома. На загал видудлили близько десяти пляшок горілки й вина. В окремі моменти помагали їм у цьому нерозлучні дружки В. Г. Бігун і В. М. Євту-шенко. Під кінець дня а це була неділя пили в кочегарці карнаухівського Будинку культури. До речі, в Карнаухівку Семип’яд-ний прибув у вельми важливій справі. За день до того дільничний інспектор В. В. Єв-тушенко відібрав у нього особисті документи й ніж. У Будинку культури відібрав, де він, п'яний, хуліганив. Не склав протоколе, в напівпорожньому вагоні здерти шапку з однієї жінки, але придивилися вона в'язана, недорога. Не захотіли морочитися. В Дніпропетровську одразу ж пересіли на електропоїзд, що йшов назад... А тепер хто такий Шапошник. Хронічний алкоголік. Ще школярем перебував на обліку в міліції; тоді ж, з метою пограбування, напав на буфетницю. Працював токарем на трубопрокатному заводі. Часто з'являвся на підприємство п'яним, нерідко пив у цеху. Прогулював. Та цехове начальство крізь пальці дивилося на його «фокуси». Недарма ж про все це на адресу директора трубопрокатного заводу В. Г. Чу-са буде надіслано серйозне представлення слідчих органів (таке ж представлення послано й на ім'я начальника Дніпропетровського локомотивного депо Придніпровської залізниці Г. А. Акимова, де працював фрезерувальником Семип'ядний). У травні минулого року Шапошник побив молоду жінку так, що та втратила свідомість; як установить слідство, брати й гоп-компанія постійно пиячили і їздили в Карнаухівку та затівали там бійки... А от дільничний інспектор селища Таромського В. М. Васько нічого цього не бачив і не чув. Мало того, чорним по білому напише, що таромські й карнаухівські хлопці живуть у великій дружбі й мало не цілуються, що знає Шапошника й Семи-п'ядного «як простих і гарних хлопців; порушень правопорядку, появи в нетверезому стані, дрібного хуліганства не було...» Не знаю, віддає інспектор Васько честь хуліганам чи ні, але що він з усіх сил, як і його карнаухівський колега, намагається створити видимість «тиші й благодаті» на своїй дільниці в цьому годі сумніватися. Думається, що звернули…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"