Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №11 Сторінка 5

Журнал Перець 1984 №11 Сторінка 5. Давайте, товариші, спробуємо перевірити, яка у нас пам'ять. Постарайтеся, будь ласка, пригадати, коли останній раз у магазині вас іще з порога зустріли сліпучою посмішкою, обслужили з такою увагою, ніби на цей момент для продавців не було на світі нічого важливішого, та ще й гаряче подякували за покупку? Не пригадуєте? Сліпучої посмішки не пригадуєте? Чи гордості в очах колективу за те, що ви ощасливили своїми відвідинами саме цей магазин? І того, й іншого не пригадуєте? А скажіть-но, коли в радіотелемайстерні вас попросили: Залиште, будь ласка, номер свого домашнього або службового телефону, і вам одразу ж, як тільки апарат буде готовий, подзвонять... І щоб за кілька днів, далеко до зазначеного у квитанції терміну ремонту, справді дзвінок, і лагідний голос мовив: Ваше замовлення виконано. Вам як зручніше: самому в майстерню приїхати чи, може, привезти телевізор додому нашим транспортом? І такого не пригадуєте? Якщо по правді, то мені й самому лише раз пощастило почути з вуст продавця живе «Спасибі за покупку». Ні, немає підстав стверджувати, ніби нам хамлять на кожному кроці. Слава богу, культура обслуговування уже досягла такого рівня, що далеко не кожному випадає замість товару чи послуги почути слово з лексикону вуличних грубіянів. І книгу скарг уже не ховають за сімома замками, а вивішують на видному (щоправда, частенько й недоступному) місці. Але... От, скажімо, житель села Красне Тячівського району на Закарпатті В. М. Савула здав лагодити у майстерню селища Дубове телевізор «Весна-3», де вона, ця «Весна», кудись зникла. Будучи переконаним матеріалістом, громадянин Савула не погодився з твердженням працівників майстерні, ніби сталося диво, а вимагав, щоб «Побутрадіо-техніка» оперативно розшукала «Весну», або ж, коли це виявиться їй не під силу, заплатить за пропащий «телик». Вимога, як самі бачите, досить таки скромна. Але задовольнити її ні місцеве, дубівське радіопобутове керівництво, ні обласне не поспішали. Власникові телевізора довелося поморочитися кілька місяців, щоб, зрештою, директор закарпатського об'єднання «Побутрадіотехніка» В. В. Чухран черконув йому кілька рядків такого змісту: «Для відшкодування збитку, завданого втратою телевізора «Весна-3», тов. Саву-лі В. М. протягом місяця буде виданий рівноцінний телевізор...» Облишмо на совісті товариша Чухрана делікатність у визначенні того, що трапилося в майстерні селища Дубове. А от вибачитися перед В. М. Савулою він просто був зобов'язаний. Та, видно, іще не прижилися в його службовому лексиконі слова «вибачте», «перепрошую» тощо. І. хто може дати гарантію, що приживуться? До речі, про гарантію. Не секрет, що мало хто з нас, купуючи, приміром, телевізор чи радіоприймач, вірить, ніби гарантійні зобов'язання підприємства, яке їх виготовило, означають, що протягом такого-то періоду куплена річ служитиме своєму власникові вірою і правдою. Нерідко гарантія лиш право на безплатний ремонт і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"