Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №11 Сторінка 3

(Коротко кажучи, Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1984 №11 Сторінка 3 - Коротко кажучи, Телеграфне Агентство Перця. Чому самі байки збираєш! Пора б тобі вже знати, бараняча голова, що в цих книгах мене величають тільки 3 великої літери. КОРОТКО КАЖУЧИ ф Був під каблуком у тих, хто навіть у підметки ? не годився. ? ф В одних горить усе в руках, у інших під 5 ногами... ф Гучне ім’я потребує уміння тихо його носити. 4 ф Голос совісті не завжди здатний заглушити крик душі. 5 ф Дехто гарячкує лише для того, щоб зігрітися. Леонід СУХОРУКОВ. г м. Київ. ? Приємно мати діло з людьми, які все знають. Ти тільки-но рота роззявив, а вони тобі: «Зна-є-мо! Знаємо і відаємо». Отож саме з такими людьми довелося мені зустрітися на Миколаївщині. Приїхав я до вас з питання будівництва... Пункту технічного обслуговування тракторів? аж якось радісно урвав мене начальник Первомайського будівельно-монтажного управління № 4 тресту «Микола-ївжитлобуд» Вадим Михайлович Колосовський. Еге ж. Це той, що... Так, так. У Врадіївському районі. У колгоспі «Родина». Знаємо, знаємо. Але ж ви його... І це правильно, вже зовсім упевнено закивав головою Вадим Михайлович. Споруджуємо потроху. Якщо не помиляюся, почали ви... Що почали, то почали. Ще десь у 1981 році почали. А коли ж закінчити мали? Колись і мали, щиросердно зізнався В. Колосовський. Це вже точно, що мали. Чому ж тоді... Не закінчили, ви хочете сказати? Це теж знаємо. Воріт немає. Ось уже четвертий рік в усенькій області не можемо розшукати четверо воріт. Ну, чим не приємна розмова? Людина, як отой казав, у курсі дєла. Все у неї занотовано і відповідними папірцями підкріплено. До речі, Вадим Михайлович прекрасно знає і те, що 24 з гаком тисяч карбованців, у вигляді недобудованого ПТО, повисли між небом і землею. Обізнаний він і в тому, що чимала бригада механізаторів колгоспу «Родина» з року в рік ремонтує комбайни та сівалки, трактори та автомашини просто неба. Сніг чи дощ, мороз чи відлига, а механізатори, хукаючи на руки або щулячись від дощу, лізуть навкарачки під оту техніку і длубаються у силі-силенній різних гайок, поршнів та шестерень. Все правда, давно було б гаразд, якби не ті капосні ворота. Четвертий рік шукають їх і не можуть знайти. Взагалі у Врадіївському районі різні пошукові справи бувають. Ворота що? Ворота дрібничка у порівнянні з тим, що ось уже багато років (дехто подейкує, що майже десять) ніяк не можуть знайти путнього голову все у той же колгосп «Родина». І знову ж таки про цей факт в усіх усюдах знають. Навіть в обласному управлінні сільського господарства, яке очолює Владислав Михайлович Жук. Одного призначили, а він ні «цоб», ні «цабе». Другого знайшли. Так той лише «цоб» і ні кроку далі. Черговий же голова Іван Іванович Долинський невідомо чим і займався, сидячи у тепленькому керівному кріслі. Знали і відали про це у районі та області. Та й як його не знати, коли сусідні колгоспи в комори повновісні тонни зерна щороку сиплють, а І. Долинський з гектара по 16, а то й 13 центнерів мав. Соняшника як не 7, то 6 центнерів з га. Навіть, бідолаха, до половини плану не дотягував. А про цукристі годі й мовити. При плані дві з половиною сотні центнерів з гектара у минулому році колгосп зібрав аж 28 центнерів. Тобто одинадцять процентів від задуманого.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"