Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №13 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця, Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1985 / № 13 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1985 №13 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця, Гуморески. Мал. В. ГЛИВЕНКА Пияцтва бридку потвору Геть із нашого двору! ЦІКАВА ЗНАХІДКА Як передає наш сумський кореспондент з Ро-менського району, мешканець села Глинська В. П. Томаш знайшов у своєму холодильнику, котрий щойно забрав з ремонту, цілий склад порожніх бляшанок, купу голів копченої риби та інші надзвичайно цікаві речі. Почухавши потилицю, він висловив припущення, що працівники роменської «Ремпобуттехніки* саме у такий спосіб вирішили компенсувати клієнтові моральні та матеріальні збитки. Адже вони вже вдруге, прийнявши у ремонт його холодильник «Саратов» і взявши за це відповідну суму грошей, повернули його невідремонтованим. АКСІОМУ НЕ СПРОСТОВАНО КРИВИИ РІГ. (Кор. ТАП). Відомо, що без води людина не проживе й місяця. Подейкують, що цю аксіому успішно спростували мешканці вулиці Вишневої з селища Весела Дача. Без жодної краплі води вони прожили у власних оселях не тільки місяць, а вже цілих півроку. «Ні, вона була, пояснили вони кореспондентові ТАП. Справді, працівники міськводоканалу ніяк не знайдуть часу полагодити водопровідну трубу, прорвану на нашій вулиці ще півроку тому. Але ми брали воду на сусідній вулиці». ХОЧ СОЛДАТАМИ И НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ... Н-ська військова частина. (Кор. ТАП). На бойових навчаннях виняткову кмітливість та фізичну підготовку виявив рядовий Іван Д. з Волині. Подолавши непрохідне болото, він несподівано вийшов у тил «зелених», посіявши паніку в їхніх рядах, і, закріпившись на новій вогневій позиції, утримував її до підходу підкріплення. Сильно допомогла мені домашня виучка, сказав Іван власкорові ТАП. До армії я працював тваринником на новозбудованому комплексі великої рогатої худоби. Так до того комплексу поки доберешся, то сім разів загрузнеш по самі вуха. Там при дорозі влаштували гноєсховище то воно і саму дорогу поглинуло, і кожен, хто тією дорогою ходить та їздить, щодень, можна сказати, піддається серйозним випробуванням. Отож спасибі голові колгоспу імені Шевченка Горохівського району Михайлові Федоровичу Да-нилюку за відмінну підготовку призовників. Не такий уже він, я вам скажу, і страшний, той прогульник, як його малюють. Його не зачіпай, то й він вас десятою дорогою обійде. Мухи не образить. Навіщо із ним боротися? Створювати всілякі комісії, оголошувати догани, позбавляти премій, відпустки улітку... Скільки це відбирає часу, за який можна гори перевернути, скільки нервів, клітини яких, між іншим, не поновлюються... Чи не простіше того лежня ігнорувати або дивитися на його витівки крізь пальці? Кажуть, відразу з'являється вільний час і нерви стають, мов дратва. Хто зна, які нерви у керівників харківського постійнодіючого будівельного поїзда № 1 тресту «Укрелеватормлинбуд». Але те, що начальник цього поїзда Олександр Васильович Каменюк та старший інженер відділу кадрів Ганна Георгіївна Солом’янова нерви і час бережуть, так це точно. Ні, самі вони байдики не б’ють. Але на якихось там порушників трудової дисципліни сил і енергії не витрачають. От, наприклад, декілька днів прогуляв робітник П. І. Столя-ренко. Думаєте, його хоч хто-небудь посварив пальцем чи бодай для профілактики гримнув на нього? Ні. Директор, недовго думаючи, підмахнув наказ про скорочення Столяренкові відпустки на кількість змарнованих ним робочих днів та й заспокоївся. Таке покарання, між іншим, передбачено законодавством. На тому й поставили крапку. Легесеньким переляком відбулися й інші ледарі цього будівельного поїзда І. М. Черкасов, Г. І. Дудка, В. В. Солоній, М. І. Лит-винов, М. І. Ломинога та інші. Перед їхніми очима О. В. Каменюк теж помахав грізними наказами про скорочення відпустки, пару разів стрельнув сердитим поглядом, і на тому «знімання стружки» благополучно закінчилося. Коли ж марнотратники робочого часу кинулися їхати у відпустку на узбережжя, їм побажали безтурботного відпочинку і безхмарної погоди. Ще й відпускні до копієчки виплатили за оті прогули. Так, ніби ніколи й не видавалися грізні накази. Чи й не проблема, здивовано знизала плечима Г. Г. Со-лом'янова. Якісь копійки... Та чи варто про них говорити? І справді. Чи слід псувати собі настрій, порушувати створений керівниками санаторний спокій у цій організації нагадуванням про те, що тут кожен третій працівник прогульник? Займатися нудними підрахунками матеріальних І моральних втрат, завданих виробництву тим же Столяренком або Черкасовим?.. Хвалити долю, у будівельному поїзді ніхто цим марудним ділом не займається. Люди не дріб'язкові. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Якщо комусь із керівників деяких підприємств бодай натякнути на те, що він байдуже ставиться до охорони природи, він обуриться. Та ви що! почуємо у відповідь. Та я за своє життя жодного недокурка мимо урни не кинув, щоб не забруднювати наше навколишнє середовище. Та варто було перевірити, як ці товариші дбають про охорону природи не на словах, а на ділі. В № 1 журналу за цей рік з’явився фейлетон «Хитрий фактор*. А розповідалося у ньому про деяких керівників-господарників, які не дбали про те, щоб на керованих ними підприємствах справно…
 Телеграфне Агентство Перця  Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"