Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №17 Сторінка 5

(Гуморески, Коротко кажучи)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1985 / № 17 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1985 №17 Сторінка 5 - Гуморески, Коротко кажучи. Почалося літо, і знову постало одвічне питання: куди поїхати? Ініціативу взяв у свої руки мій колега Степан. Він завжди її бере, бо має власну машину. Поїдемо з ночівлею під Тиху Бульбівку, сказав Степан. Там у лі- ночівлею сі, біля річки, є чудова галявина. На п'ять кілометрів навкруги жодної живої душі. Соми такі, що бегемота можуть ковтнути. Але не бійтеся, бегемоти там не водяться... Зібралися швидко. Прихопили Мусю й Люсю, взяли магнітолу й поїхали. Однак рекомендована Степаном галявина виявилася далеко не безлюдною. На ній уже палаток і один курінь. Нічо', вивантажуючись, сміхнувся наш верховода. Ми їх раз викуримо. Як? Димом? Ні. Культурніше. Музикою. У мене записи в жодному театрі таких не почуєш. І Степан увімкнув, а точніше на всю котушку» свого знаменитого потужного магнітофона. На п'ять кілометрів навколо розляглося: «Тиша навкруги, сплять поля й луги...» Якщо хто уже й спав у цю вечірню пору, того Степан відразу позбавив можливості відпочивати. Проте сусіди по галявині виявилися теж музично озброєними. Один із них крутив свою техніку, і ми почули: «Береза белая подруга...» На це Степан відповів своєю улюбленою: «Била мене мати березовим прутом...» Але тут хтось із флангу громоподібно філософськи заспокоїв: взяли магнітолу рекомендована виявилася далеко стояло кілька поза- «врубав наші ПІД- V к' І 4 1 Г У МОР Е СК А «Все пройдет и печаль, и радость». Степанові очі заблищали: Можу закластися на мільйон роз, що ми їх усіх заглушимо. Так почалася ця звукова битва, де кожен воював сам за себе, не шкодуючи вух. Звуки «Кобзи» перекривала «Машина часу», «Смерічка» змагалася із «Краянами», слова «Водограю перемішувались ріодично все це глушив житомирський «Льонок». Ех, треба було його більше записати, бідкався Степан. Баталія тривала, а тим часом Люся і Муся випотрошили багажник і розстелили на траві скатертину. Очевидно, те саме зробили й жінки біля інших палаток. Бо тематика пісень змінилася: «Я пью до дна, за тех, кто в море». «Ой, хмелю ж, мій хмелю!» «Дай на маленькую, дай на маленькую» зробили із слова «водограю» «Камдугезе». Пе-наш рідний мани...» аж до ранку. приємний бари- «Мани, мани, «Сам п'ю, сам гуляю»... Після того, як пляшки спорожніють, завжди починають з'ясовувати стосунки. «Не прогоняй меня, постой», просив голос із синьої палатки. «Я не красавец, может бьіть, наруж-но», доповнював тон, зато душой красив наверняка». Його урвав якийсь сухар-матеріаліст: «Куплю тобі хатку, а ще й сіножатку». Але вирок прекрасного контральто із жовтої палатки був безжалісним: «Чао, бамбіно, сорі!» «Для кого-то проводьі любви зловтішився представник куреня. «Чао, бамбіно, сорі! Чао, бамбіно, сорі’», у жовтій палатці щось заїло. Ми скористалися передишкою і, швидко перемотавши плівку, врубали: «Разлука ти, разлука...» Битва розгорілася з новою силою », і тривала солов'ї порозліталися. Мурашки злякано попрокидалися, вишикувались у ко- Навколишні почали лони и почали велике переселення. В радіусі трьох кілометрів не залишилося жодного живого комара. «Ромашки спрятались, поникли лютики». Улюблені Степанові соми викидалися із річки і очманіло стрибали лугом у далекі болота. Проте наш затятий рибалка цього не…
 Гуморески  Коротко кажучи

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"