ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №21 Сторінка 8

(Вінегрет із Перцем, Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 21 / Сторінка № 8

Перець 1985 №21 Сторінка 8 - Вінегрет із Перцем, Гуморески. Обіймаючи посаду заступника начальника вагонної дільниці станції Дніпропетровськ, Віктор Гнатович Жила мусив, окрім усього іншого, іще й виховувати підлеглих в антиалкогольному дусі. Він і виховував. А щоб ефект був сильнішим, вдався до унаочнення: до--бряче набрався, аби продемонструвати, до якого мерзенного стану може довести людину оковита. 1 потрапив у витверезник, а також у фейлетон «Лицарі зеленого змія» («Перець», №15). Як повідомив начальник дільниці В. Г. Розумовсь-кий, виховну новацію В. Г. Жили належно оцінено. За негідну поведінку його звільнено з посади. Козицький Г. А. займав у Добро величківсько му рай-об’єднанні по експлуата ції електричних мереж досить скромну посаду майстра. Але скромністю аж ніяк не відзначався. Поводив себе непристойно, за грубим словом до кишені не ліз, а коли мова йшла про гроші, то плутав власну кишеню з державною. Такий стиль роботи, зрозуміло, не* влаштовував його колег, і вони написали про це «Пері цеві». На прохання редакції Кіровоградський обласний ко* мітет народного контролю перевірив цього листа, а заступник голови комітету І. В. Єременко повідомив, що факти підтвердилися. На зом по Кіровоградському західному підприємству електромереж Козицько-го Г. А. з роботи звільнено. ПРИХОВАНИМ РЕЗЕРВ ГУМОРЕСКА почав оглядатися Після «наваристого» трудового дня слюсар станції обслуговування автомобілів Митько Підголовок, експедитор єдиного в місті магазину «Автозапчастинам Фелікс Нюхальський і товарознавець Віктор Вибивайченко «водили козу». В четвертій за лічбою точці вони стояли за високими столиками, «гасили детонацію» і «регулювали фари» посмоктували крижаний коктейль. В-воІ Диваки! зареготав Митько. Кретини! Хто? стрепенувся Нюхальський. Хі-хі, лопухи! заходився Підголовок, цяючи пальцем у вивіску. Товариші спокійно глянули, пересмикнули плечима і запитливо втупились у Митька. Приносити і розпивати категорично заборо... кпив собі Митько та глузував над текстом вивіски Тупаки! Бовдури!.. Відпив із фужера, оговтався та заспокоївся. Друзі мовчки дивились, чекали, що ж буде далі. Митько відсапувався, розмазував кулаком солодкі сльози. Ну, ну! Чому ж бовдури? нетерпілося Виби-вайченкові. Костюм вам змайстрували хоч зараз на виставку, підморгнув Петрові Петровичу закрійник і простягнув йому шматки покраяної матерії. Що це? розгубився Петро Петрович. Ваш костюм! твердо промовив майстер і поклав клапті на стіл. Оце ось рукави, заходився він пояснювати, оце спинки, а це... Але ж я замовляв костюм! все ще не міг отямитися Петро Петрович. Це і є костюм, майже лагідно переконував його майстер,- і до того Мал Р. САХАЛТУЄВА У газетах пишуть, що не варто інженерів на овочеві бази посилати... Правильно, а то від роботи нас відривають! пгино роїпиа Уявляєш, як у нас на станції? вирішив Підголовок поділитися досвідом. Дефіциту ну, хрестовин, розподільчих валів, кілець та сальників, а по черзі то того, то іншого, завжди нема. Приганяє чувак лайбу зі своїми запчастинами, оформляє, входить за автомобілем у цех. Я йому показую на підйомник, він заганяє, підставляє важелі, я натискую кнопку. «Що будемо робити?», питаю. «Хрестовина, каже, колодки, ручник, гальма...» «Все ваше?», питаю. «Моє», відповідає, розмотує пакети, мов вузлики з грішми, і викладає. Я розглядаю, скептично посміхаюсь, він поїдає мене переляканими очима. «Не кондиц, оцінюю та попереджаю: не кондиц». Заходжу під машину, він за мною. Розглядає днище, мов астроном небо, лише з тією різницею, що нічого на ньому не бачить. «Знімай, батю, ковпаки», підказую. Він дивиться на мене, чогось оглядається, я не даю йому віддушини, напираю: «Почнемо з колодок», підказую. «Отже, ковпаки, колеса!», і показую, де інструмент. Бере, знімає, а я тим часом до сусіда словом перекинутись. Приходжу, клієнт зняв колеса. «Руки вже вимазані, то чого стояти! роблю зауваження. Час іде, а час це гроші. Ось яка до нас черга». Клієнт підходить до ступиці, знічений. Бачу, дивиться на неї, мов теля на нові ворота. Даю інструмент, показую: «Оцією штуковиною вибивай оці два шкворні!» Вибив... «Знімаємо пружинки!». Зняв. «Висмикуємо колодки!» Висмикнув. «А тепер усе взад, тобто…

Вінегрет із Перцем Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"