ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №23 Сторінка 9

(Перченя)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 23 / Сторінка № 9

Перець 1985 №23 Сторінка 9 - Перченя. Сторінка для дітей ПСР4ЄНЯ Сторінка для дітей Мал. А. ВАСИЛЕНКА ш О ї ш Повернувся старший брат зі школи І до першокласника Миколи: Як у тебе успіхи, козаче? Той скрививсь: Не розв’яжу задачі! Добре, поможу я розв'язати Та й скоріш на вулицю гуляти. А Микола тілцци носом чмише: Ні, якраз не так було б скоріше! Слухай-но, що я тобі скажу: Ти розв'язуй я допоможу! ЯК СОВА СОНЦЕ ГАСИЛА КАЗКА У темному дрімучому лісі, в глибокому дуплі столітньої липи, покритої сірим мохом, жила похмура сова. У неї були великі котячі очі, що добре бачили вночі, і гострі, як у шуліки, , лазури. Цілими днями вона сиділа в дуплі понура й невдоволена, чекаючи настання ночі. А як добре смеркне, закричавши «пугу!», «пугу!», вилітала безшумно на полювання, по-злодійському шастала по пташиних гніздах, хапала маленьких сонних пташенят і ковтала їх живцем. Наситившись, притьмом летіла до лісового озера запивати смачну їжу чистою холодною водою. Лиш перші сонячні промені починали золотити верхівки дерев, ховалася у дуплі. Сонце своїм промінням, ніби голками, кололо їй в очі, а, ще гірше, заважало полювати. Сова сиділа і думала-гадала, як погасити ненависне їй сонце. «Воно ж таке мізерне, як соняшник, що цвіте у баби Метрі на городі, тішила головата себе думкою, де там йому змагатися зі мною! Махону на нього своїми широкими крилами воно й погасне, наче недогарок свічки, а потім пошматую пазурами і кину геть у…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"