Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №19 Сторінка 11

(Гуморески)
Перець 1985 №19 Сторінка 11 - Гуморески. УТИМОША Кавури сталася велика радість народилася донечка. Тиждень, поки дружина лежала з новонародженою в пологовому будинку, Тиміш провів цілком раціонально. Перші два дні «замочував» подію з друзями, товаришами й сусідами, які приходили його вітати. Потім ще два дні бігав по магазинах, скуповував усе необхідне, від колиски до паперових пелюшок. П'ятого дня придумував ім'я маленькій. Одразу відкинув Оленку, Іринку, Юльку, бо останніми роками тільки так дівчаток і називають. Цілий день згаяв на це й аж надвечір зупинився на Поліксені. А що? Запам'ятовується! І звучатиме непогано: Поліксена Тимо-фіївна! Решту днів Тиміш присвятив складанню плану виховання і гармонійного розвитку дитини. Основну увагу приділив фізичному розвиткові, бо інтелектуально дитина й без плану розвиватиметься, адже телевізор тепер є в кожній квартирі. Не кажучи вже про радіо на кухні. Коли дружина Тетяна повернулася з лікарні, то на радощах усе схвалила: і паперові пелюшки, і Поліксену, і план розвитку. Навіть мрійливо заявила: Може, наша Полечка ще й олімпійською чемпіонкою стане! Не треба нам чемпіонки! категорично заперечив Тиміш. Чемпіонок примушують дотримуватися спортивного режиму, а це впливає негативно на психіку. Тиміш здавна був противником будь-якого режиму. Він якось дуже сковує Г У Г Г Г А той промовив, глипнувши з-під лоба: І юнакові: Не зважай на жарти. Узнаєш все, коли пірнеш в цей вир: Прийшов юнак бадьорий на будову Довкіл цемент, обаполи й щити... До гурту хлопців голосно промовив: Де бригадира тут мені знайти? Ну, годі над невмілим кепкувати! Громаді владно кинув бригадир. Ти новачок? Еге ж! всміхнувсь новенький. Тоді рубанок принеси, браток! Глумливий регіт не вщухав довгенько, Коли подав хлопчина... молоток. Навчишся по шнурочку цеглу класти, Ходити будем разом в душову... От вручим кельму... А звідкіль до нас ти? Прийшов, напевно, прямо з ПТУ? Призначений до вас я виконробом, Закінчив будівельний інститут! Степан ГРИЦЕНКО. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО людину. Не треба чемпіонки! Нехай буде просто здоровою дівчиною. На цьому й погодилися. Почати вирішили з плавання, бо десь прочитали, що плавати дитина може ще до того, як навчиться сидіти. І коли Поліксеночці виповнився місяць, батьки урочисто понесли її до спортивного басейну, щоб записати в секцію плавання. Тренер-інструктор, дебела жінка років під п’ятдесят, підозріло глянула на Поліксену й запитала: Скільки цій старій діві? Лише місяць минув... ну, ще й з тижнем, котрий ми простояли в черзі, улесливим голосом промовив Тиміш, явно відчуваючи якусь небезпеку, хоч не відав, звідки вона може налетіти. Пізно! безнадійно махнула рукою тренерка. Хто ж це приводить дитину... Ми не привели, ми принесли, обережно поправив Тиміш. Не має значення! Хто ж це приносить дитину вчитися плавати, коли їй уже пішов аж другий місяць! І ви сподіваєтесь, що ми здатні з неї щось зробити? Запевняю вас, що навіть розрядниці з неї вже не вийде, не кажучи вже про майстра спорту. Потім дебела тренерка вхопила батьків за руки й повела в басейн. Он гляньте, бачите плаває двоє дівча-ток-близняток, їм теж, як вашій Пульхе-рії... Не Пульхерії, а Поліксені! поправив жорстко Тиміш. Не в тім справа! їм так само, як вашій Поліксені? позавчора лише сповнилося по місяцю, а вони…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"