ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №22 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 22 / Сторінка № 5

Перець 1985 №22 Сторінка 5. Не подумайте, що це така риба. Ми спочатку самі так подумали, коли вперше почули цей вираз у селі Токарівці на Київщині. Але, по-перше, при чому тут риба, коли вчені іхтіологи, як двічі по два, довели нам, що вона зовсім не мовчить, а дуже навіть навпаки балакучішого створіння ще пошукати, а по-друге, риб'ячою лускою в цьому населеному пункті не пахне ще з минулої осені, відтоді, як із ставка воду випустили і рибу виловили. Ну, без риби ще туди-сюди, а от без води сумнувато. Знаючі люди з райцентру Сквири, правда, казали, що ставок нібито спущено для ремонту. Що ж, причина поважна. Але як ото на початку червня приїхало два трактори, покопирсалися два дні у землі то на тому й годі. І залишилася на ціле літо бовваніти серед села, ніби більмо на оці, чорна-пречорна, чортополохом поросла чималенька місцина, обсаджена по краях вербами. Гарними такими вербами, поетичними, що ото знаєте: Під горо-ою верба, Під вербо-ою вода... Тільки води, як на сміх, катма. І коли буде, не знаємо, жалісно зітхають токарівці. Бо усі, до кого ми зверталися, мовчать, як Красноголовець. Хто-хто? Начальник міжколгоспного рибного господарства! Он воно що... З етимологією, себто походженням нового крилатого словосполучення, здається, есе ясно. Неясно тільки, чим же утішити зажурених мешканців села з такою прехорошою назвою, з такими розчудесними вербами і без ставка... А чим же тут утішиш, коли, справді, село без ставу все одно, що красуня без привітної усмішки... Ага, ось хіба чим! згадали ми нарешті і розказали токарівцям, що он у селі Дзюнькові Погребищенського району на Вінниччині вже п’ять років, як ставка немає. І нічого, звикли!.. Хоча який же там дідько звикли, якщо пишуть оце до редакції: «Перче, допоможи...» То оце починаємо клопотатися по інстанціях, щоб Перцеві до мітли хоч би парочку бульдозерів іще виділили. А ми вже тоді на ті курси, які там треба, походимо, з фейлетоністів на бульдозеристів перекваліфікуємось і гайда ставки чистити! І в Токарівці, і в Дзюнькові, і в Трилісах Фастівського району (теж Київщина), звідки нам пишуть, що були колись і у них прекрасні стави, а тепер перетворилися на смердючі калюжі... І з Новороманівки Знам'янсько-го району на Кіровоградщині та ж сама пісня: Перче, гвалт! Рятуй наш ставок, бо пропадає!.. Так оце ми й надумали: а що, як і справді редакційні стільці на сидіння у кабінах тракторів поміняти? Воно, звісно, не так комфортно, так зате ж користь буде... Бо воно, з одного боку, ніби й добре, коли кожен робить те, що йому за штатним розписом робити слід, але раз ті, кому слід, не роблять, то комусь таки ж треба! Тільки ось тут яка петрушка. Ну добре, гайсонемо ми по ставках. А як же тоді бути із оцим ось листом: «Дорогий Перче! Допоможи нам відремонтувати дорогу, яка пролягає через наше село Нерубайське і зв'язує його, а також села Усатове, Велика Балка, філіал великого науково-дослідного інституту, з містом Одесою. І якою щодня їздять тисячі людей. Допоможи, бо працівники шляхово-експлуатаційного управління № 815 на чолі з Леонідом Михайловичем Ханіним, розширюючи магістраль Одеса Ленінград, геть…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"