Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №22 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1985 / № 22 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1985 №22 Сторінка 2. Мал В. ЗЕЛІНСЬКОГО Ну, вважай, Сердюк переміг у змаганні: він краще за всіх похвалив директора. День перший. Отримав вказівку. Поїдеш, сказало наше студійне керівництво, на Хмельниччину. Фільм про школу конче потрібний... А їх там, отих шкіл, чи не з десяток до нового навчального року здали. Ну, що ж, школа так школа. Слава богу, не новачок у кіно, сотні кілометрів відзнятої плівки за плечима маю. І про рекордні врожаї знімав, і про п'ятитисячні надої, і про пуски електростанцій... Нехай буде ще й школа... Ніяк, на жаль, не пригадаю, хто із великих педагогів про неї сказав, що це кузня, де у повсякденній праці та навчанні виковується характер майбутніх громадян. Золоті слова. Але ближче до діла. Фільм вирішили назвати «Здрастуй, школо!» Не дуже оригінально, правда, зате правильно. Зніматимемо так: світлий осінній ранок, з усіх куточків села поспішають до школи діти. На порозі їх зустрічає лагідною усмішкою директор. Потім ранкову тишу сколихує шкільний дзвінок. Далі бесіда з директором. Він захоплено розповідає про нову школу, добрим словом згадує її творців-будівельників... Паралельно йдуть кадри світлі, просторі класи, спортивні майданчики... День другий. Наша творча група прибула у село Шекеринці Ізяславського району. Село як село. І все, що потрібно за сценарієм, є: за кошти колгоспу тут якраз нову школу побудовано. Командую: оператору приготуватися. Пішов перший кадр: світлий осінній ранок, з усіх куточків села йдуть діти. На порозі школи їх зустрічає директор Віктор Васильович Марченко... Але що це у нього в руках?.. Кувалда та фуганок!.. І взагалі де його лагідна макаренківська усмішка? Стоп-стоп-стоп!.. А що це за похмурі люди з відрами та кельмами юрмляться навколо нього? Нічого не втямлю... Виявляється, вчителі. Дивно! Підходжу до директора: так і так, мовляв, Вікторе Васильовичу, будь ласка, поясніть... Не пояснив. Побіг кудись. Майстри, каже, чекають... Вирішили, що внесемо до сценарію поправку. Якось уже обійдемося без директора. Знімемо першим кадром приміщення нової школи. Вже й кінокамеру приготували, коли це оператор гукає: Слухайте, Петровичу, а що знімати? Подивіться на цегляну кладку. Так-сяк зляпано. І розшивки ніякої. Та й вікна деякі не засклено... Пригледівся і справді. Не для мажорного фільму кадр вийде, а для «Сатиричного об’єктива». Невже іще одну поправку до сценарію вносити? Аж це, спасибі йому, один кмітливий школярик трапився. Пораду дав: Ви, каже до мене, не хвилюйтесь... Можливості кіно невичерпні. Нам на кіногуртку це казали. Приміром, зніміть нашу колгоспну комору. Там така кладка на Києво-Печерську лавру тягне. А потім уже якось скомпонуєте. Із щоденника режисера-кінодокументаліста А що, ідея! Мб1, й справді, ту комору... А на тлі її крупним планом дати будівельників Ізяславського міжколгоспбуду на чолі з М. Г. Потребенком. Мовляв, ось вони творці нової школи. А далі за сценарієм: у затишних класах ідуть уроки... А втім де це так стукає та гуркотить? І взагалі якісь сторонні люди у спецівках коридорами вештаються. Нічого не розумію. А ось якраз і сам директор школи до нас крокує. Не дивуйтеся, обтрушуючись, сказав Віктор Васильович, це у нас будівельники міжколгоспбуду свої недоробки усувають. А ми, педагоги, їм підсобляємо. Тому, вибачайте, не зміг одразу вам приділити увагу. А взагалі я от що скажу: нічого путнього ви у нас не знімете. Школу державна комісія…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"