ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №10 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 10 / Сторінка № 11

Перець 1985 №10 Сторінка 11. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА І затям: не буде зелених кормів ми тобі роги обламаємо!.. Автограф на вимогу У місті Мукачевому працювали двоє колег. Працювали в радгоспі-заводі «Мукачівський». Микола Порфирович Олійник обіймав посаду начальника відділу збуту, а Валентин Іванович Асєєв начальника тарного цеху. Жили собі, працювали, хто як міг. Та ось однієї липневої днини стрілися колеги на території підприємства, і колега Асєєв знічев'я врізав колезі Олійнику просто в зуби. Таке ставлення до себе колега Олійник оцінив як несправедливе. І хоч до суду не звернувся, однак партійну організацію поставив до відома. Комуністи обговорили поведінку колеги Асєєва і, позаяк удари ближньому не вписуються в службовий і моральний статус керівника цеху, наклали на В. І. Асєєва партійне стягнення і порушили перед адміністрацією радгоспу-заводу питання про можливість дальшого перебування Асєєва на посаді. Адміністрація розглянула клопотання комуністів. При цьому згадала, що колега Асєєв і раніше виявляв неабиякі зразки зухвалості. Вилаяв нецензурно провідницю вагонів М. В. Киш, грубо образив працівницю цеху розливу М. В. Вишу, аж ніяк не дипломатичні вирази вжив на адресу голови інвентаризаційної комісії Д. І. Сиксай. Крім того, свого часу мав стягнення за підписання фіктивних товаротранспортних накладних, за випуск з тарного цеху неякісних ящиків, за грубе порушення трудового законодавства. Зваживши на все це, адміністрація дійшла висновку, що в радгоспі-заводі Валентин Іванович уже виявив себе більш ніж достатньо і йому варто пошукати собі інше місце для виявлення своєї нестримної енергії. І видала відповідний наказ. В. І. Асєєв, схоже, сприйняв звільнення як належне: схибив одержав. Принаймні, нікуди не скаржився. І приступив до здачі матеріальних цінностей. Однак, невдовзі людина, призначена новим начальником цеху, захворіла. Передачу довелося перервати. Асєєв продовжував виконувати свої обов'язки. І, вочевидь, подумав, що оскільки з часом у пам'яті людській багато чого стирається, то й про його звільнення також потихеньку забудуть. Однак не забули. В листопаді підібрали нового начальника цеху й веліли Асєєву передати цінності. Валентину Івановичу від того стало дуже кривдно. Адже побитий колега Олійник уже й кров з обличчя давно змив, і зуби наче вже привів до порядку, і взагалі вони при зустрічах навіть здоровкаються, а про звільнення, бач, ніяк забути не можуть. Несправедливо! І ось до редакції «Перця» пішов лист. Згодом з'ясувалося, що листи пішли водночас і в інші інстанції. Ні, ні, Валентин Іванович нікуди не скаржився. Своє глибоке обурення звільненням Асєєва висловлювали... робітники тар ного цеху. Питаю Валентина Івановича, як він сам ставиться до листа. Як? Так, він знає, десь одним вухом чув, наче робітничий клас став на його захист, обурений його звільненням з роботи. І він, признатися, розуміє робітників цеху: їх, бідак, таки несправедливо ошукали, позбавили гарного начальника. Мушу при нагоді висловити і своє ставлення до згаданого листа, розповісти про нього докладніше. Лист написаний мовою досвідченого юриста, а серед робітників тарного цеху я жодного з вищою юридичною освітою…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"