ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №10 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 10 / Сторінка № 7

Перець 1985 №10 Сторінка 7. ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Ліворуч подвір’я Галушки, праворуч Часника. Міліціонер. Пиши: протокол номер один... Секретар (пише, повторює). Протокол номер один... Міліціонер (до Часника). Громадянине, ваше прізвище?.. Часник (стогне). Та хіба ти, Петре, не знаєш?.. Міліціонер. Громадянине, давайте не будемо прерікатись. Я при спольнєнії службових обов'язків, і тут перед вами не Петро, а старший міліціонер товариш Редька, і це треба понімать! Прізвище і скільки років? Секретар. Я вже написав Часник Сали-вон Іванович, голова колгоспу «Смерть імперіалізму». Міліціонер. Товаришу секретар, треба складать протокол по формі, писати з уст отвєтчика і не забігати вперед. Викресліть. Секретар викреслює. Прізвище? Часник. Часник Саливон Іванович. Ой, голова колгоспу «Смерть імперіалізму», ой, п’ятдесят років. Міліціонер. Так і запиши. Громадянине Часник, чи були ви у ворожих арміях? Часник. Ти що, вчадів, захворів, сказився, хіба ти не знаєш, хто я такий?! Палажко, неси мій новий піджак! Хутчій! Палажка побігла. Галушка (почув, перестав стогнати, крикнув до своєї дружини). Параско, винось-но мій піджак, швидше... Параска побігла. Міліціонер. Громадянине Часник, ще раз повторюю, що я тут при спольнєнії службових обов’язків, і давайте поводити себе культурно. Це треба понімать. Палажка винесла піджак. Часник одягнув, на піджаку орден Червоного Прапора. На другому подвір’ї Параска винесла піджак. Галушка одягнув; у нього теж орден Червоного Прапора. Пиши: у ворожих арміях не був, а наоборот, за що нагороджений орденом Червоного Прапора. Секретар (пише). Нагороджений, наоборот, орденом... Так, єсть. Міліціонер. Громадянине Часник, розказуйте, за що і як ви побилися з громадянином Галушкою, а ви записуйте в точності. Часник. Я, як голова колгоспу «Смерть імперіалізму», звернувся сьогодні вранці до Галушки, голови колгоспу «Тихе життя», із зовсім мирною пропозицією, кажу: продай сіно, бо, як відомо, у нас в колгоспі є чотири ферми, коні, корови, вівці, свині, а в нього в колгоспі одна ферма, і на ній тільки хвости стоять. Галушка. Брешеш, у мене в кожного колгоспника по дві, а то й по три корови є. Часник. Мене перебивають. Міліціонер. А ви його не слухайте, він на своїй території говорити має право. Далі. Параска. Ач який, хоче закрити нам рота на нашій території. Палажка. Що таке? Параска. Щоб тобі на пупі чиряк вискочив. Палажка. А щоб твоєму Галушці сто болячок у печінку, та таких’дрібни , як мак. Міліціонер. Громадянки, припиніть дискусію. Далі. Часник. Товаришу старший міліціонер, як звесно в усьому районі, що в нашому селі є несправедливість у мене в колгоспі чотири ферми і клаптик лугу, а в нього одна ферма, і на ній тільки хвости, а лугу вистачило б на десять ферм. Міліціонер. Громадянине Часник, це мене не цікавить, давайте ближче до діла... Галушка. Ой, викручується, як вуж... Міліціонер. Далі... Часник. Отяй кажу Галушці: продай сіно. І А він заломив таку ціну, що я не стерпів і сказав 2 йому, що це не колгоспна ціна, а чиста спекуляція. Галушка. Бреше, він назвав мене, орденоносця, спекулянтом. Часник. Правда, назвав я його спекулянтом, а він мене кар'єристом, тоді я пішов у наступлєніє і назвав його куркулем, він теж пішов у наступлєніє і назвав мене бандитом, тоді в мене, як у воєнного чоловіка, закипіла кров, і я з флангу заїхав Галушці у вухо... Він тоді на мене в атаку, схопив за шию і почав душити, але тут у резерві був мій син Грицько... Міліціонер. Годі, далі буде говорити Грицько. (До секретаря). Записав? Секретар. Записав. Дядьку Часник, як це з флангу та у вухо? Міліціонер. Давай без запитань, твоє діло писати, і це треба понімать. Ваше прізвище? Грицько. Грицько Саливонович Часник, комбайнер. Міліціонер. Як було діло? Грицько. Я вийшов з хати і побачив, що 25 травня виповнилося б 80 років від дня народження видатного українського драматурга, Героя Соціалістичної праці, академіка, державного і громадського діяча Олександра Євдокимовича Корнійчука. Його талановиті п'єси ставилися і ставляться в усіх те і Ші нашої країни, їм так ж знайома рампа багатьох зарубіжних театрів. У цьому номері вміщуємо окремі сцени з його славнозвісної України». комедії степах лягли коло мій син, то припиніть! и к. Прошу записати мене як як громадянина Галушку вбивав Що? Мене убивав? Хто? Отой коли б він не зайшов з тилу, то дядько Галушка душать мого тата, я просив, щоб вони пустили, хотів одірвати їх руки від татового горла, але не міг. Коли ж тато посиніли й закрили очі, я злякався і вдарив дядька Галушку дрючком по голові, вони тоді випустили тата і нього. От і все. Часник. Якби не був у резерві Галушка задушив би мене. Міліціонер. Громадяни, Підпишіть протокол. Часник підписує. (Переходить на подвір’я Галушки, сідає за стіл, коло нього секретар). Протокол номер два. Громадянине, ваше прізвище? Скільки років? Галушка. Галушка, п’ятдесят років, голова колгоспу «Тихе життя». Міліціонер. Говоріть коротко. Галушка. Що ж тут говорити, коли б не був у резерві його син, то від Часника тільки дух залишився б. Він назвав мене спекулянтом, я його кар’єристом, бо за сіно я можу встановити ціну, яка нам вигідна, тоді він мене назвав куркулем, я його бандитом, він мене дєйствительно врізав з флангу у вухо. Я ударив з фронту і почав душити. Тоді його резерв з тилу мене по голові, я упав. От і все. Довгоносик. Прошу зняти розмір гулі на голові. Міліціонер. Розмотайте голову. Галушка розмотав. (Міряє пальцями). Пиши гуля на голові упоперек на два пальці і вздовж на чотири. Все. Довгонос свідка, я бачив, Гриць Часник. Галушка, вишкварок? Та я б його розчавив!.. Міліціонер. Ваше прізвище? Довгоносик. Довгоносик Филимон монович. М і л Д О в М і л Д о в М і л колгоспи організували? Довгоносик. Ні, я колгоспник тутешній, колгоспу «Тихе життя». Галушка. Він агент нашого колгоспу по торгівлі. Міліціонер. А... добре, покажіть паспорт. Довгоносик подає. (Уважно розглядає). Скільки вам років? Довгоносик. Тридцять три, три місяці, три дні (подивився на годинника), дванадцять годин, три хвилини. Міліціонер. Точно! Підписуйте протокол. Підписують. (До секретаря). Ходім. Довгоносик. Я? Міліціонер. Ні. Довгоносик. А паспорт? Міліціонер повертає паспорт. Ідуть. На вулиці. Секретар. Товаришу Редька, розкажіть, як воно з флангу у вухо. Міліціонер. Це розказати не можна, а треба показати. (Повернувся, голосно). Громадянине Часник і громадянине Галушка, я сподіваюсь, що ви до суду проживете культурно і не будете більше битись. Коли ж знову почнете, то сьогодні я буду тут, у сільраді, до десяти годин, викличте, і я добавочні свєдєнія занесу до протоколу. Попереджаю вас, що до десяти ще можу дописати. Галушка. Добре. Усі вийшли, окрім міліціонера і секретаря. Фили- і ц і о н е р. Де проживаєте? гоносик. В обласному центрі. і ц і о н е р. Чим займаєтесь? гоносик. Колгоспник. і ц і о н е р. Гм, значить, у городі теж Міліціонер (до секретаря). Давай я тобі покажу, як з флангу б’ють у вухо. Секретар. Ні, ні, не треба... я... вже зрозумів. (Швидко пішов). Міліціонер. Що ж, тоді давайте не будемо показувати... (Насвистує, одкрив портфель, складає туди протоколи). Входять з вудками дід Тарас і дід Остап вони несуть рибу. Спинились, закурюють. Тарас. Так ти мені і не сказав, що каравани... Остап. Утоплю, їй-богу, утоплю. таке Тара знаю... І О с т а Мовчу...…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"