Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №18 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1985 / № 18 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1985 №18 Сторінка 3. Якщо я дізнаюся, що випускник Львівського сільськогосподарського інституту Микола Поліщук поїхав працювати в рідне село Суськ і працює сумлінно, то, звичайно, буду дуже радий. Але якщо стане відомо, що молодий спеціаліст Микола Поліщук, приступивши до роботи, одразу почав робити, скажімо, припис ки до плану, то я теж не дуже здивуюсь. Чому, питаєте? А тому, що його, бідаку, до тих рікціи готували змалку, можна сказати, зі шкільної лави. На тій лаві Микола сидів у Суській середній школі в Ківерцівському районі на славній Волині. А в цій школі інколи коїли таке, що навіть дуже могли прищепити вихованцям нездорову пристрасть до всілякої липи. Певний час тут виконував обов'язки директора Микола Володимирович Юнеє. Виконував, прямо скажемо, липувато. Узяв, приміром, Микола Володимирович з фонду всеобучу 130 карбованців для преміювання учнів книгами. І таки преміював. І таки книжками. Тільки лише на п'ятдесят карбованців. Решту поклав собі в кишеню. А для бухгалтерського ажуру премійованим учням запропонував розписатися у відомості за всі сто тридцять. Чи пройшла ця акція безслідно для юних акселератів? Чи не зробить бодай дехто з них певних висновків для себе? Чи, бува, не поставлять вони знаку рівності між фікцією і нормою? Той же в. о. Юнев склав із шабашниками передовиком виробництва. Отож логічно, що прокурор району подав до суду позов на відшкодування майже двох тисяч карбованців, виплачених М. Поліщуку у вигляді стипендії. Нарсуд Ківерцівського району під головуванням І. І. Підгорного позову, однак, не задовольнив. Чому? Бо в справі лежали два витяги з протоколу № 5 засідання правління колгоспу «Правда» від 25 квітня 1984 року (прошу звернути увагу на дату!). Перший витяг: «Рекомендувати зборам уповноважених прийняти Поліщука М. П. у члени колгоспу. Вважати дане рішення дійсним з вересня 1980 року». Другий витяг: «Направити Поліщука М. П. на навчання у Львівський сільськогосподарський інститут за рахунок колгоспу. Вважати дане рішення дійсним з вересня 1980 року». Ось на таких вироблених заднім числом, аж через чотири роки, підставах ківерцівські служителі Феміди дійшли висновку, що позов не підлягає задоволенню, тобто Поліщук буцімто правильно одержує колгоспну, та ще й підвищену стипендію. Маймо на увазі, що колгоспне стипен-діатство це не лише матеріальна гарантія за будь-яких навчальних успіхів, але ще й певні пільги при вступі до інституту. Для декого друге важить багато більше за перше. На ці пільги спокусилися не лише батьки Миколи Поліщука, а ще дехто на Волині. Колгосп їм. Ілліча Турійського району направив до технікуму механізації і меліорації сільського господарства М. Саюка, який ніколи не був членом колгоспу, але батько якого зате був головою Кульчинської сільради, а мати продавцем магазину у тому ж селі. Колгосп ім. Суворова Луцького району направив до Львівського сільгоспінституту доньку начальника обласної нормативно-дослідної станції обласного управління сільського господарства Ф. Антонюка. Направив як колгоспну стипендіатку, хоч дівчина жила в Луцьку й колгоспну контору бачила, кажуть, лише один раз. З вікна машини, коли проїжджала якось із…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"