Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №15 Сторінка 7

(Коротко кажучи)
Перець 1985 №15 Сторінка 7 - Коротко кажучи. Незаконнонароджені ОДИН З МОЖЛИВИХ ВАРІАНТІВ БАЙКИ КРИЛОВА «КВАРТЕТ» Тепер уже навряд чи знайдеться в світі детектив, який зумів би встановити, кому належав той трактор, чий він був. Можливо, був колгоспний. Або радгоспний. А може, належав меліораторам, які торік тут працювали. Або управлінню якогось газопроводу. Чи нафтопроводу. Або ще комусь. Одне слово, чий він був, невідомо. Відомо лише, що він був. І ще відомо, що його не стало. Звичайно, трактор зник не зразу, як, бува, на екрані телевізора щось умить зникає або з'являється. Трактор зникав поступово. Спочатку один якийсь агрегат зняли з нього, затим ще якусь залізяку відкрутили, відтак ще кілька гвинтиків-шпунтиків потягли. І трактора, зрештою, не стало. Звичайно, в колгоспі чи радгоспі, в меліоративному чи в газопровідному, чи нафтопровідному управлінні того забутого трактора списали як такого, що вже відпрацював своє (і навіть відповідну кількість металобрухту здали куди слід за рахунок внутрішніх резервів). І повний ажур! А потім десь в іншому місці так само розтягли інший трактор, забутий і покинутий іншими господаря-ми-нехлюями. І цього трактора теж списали. І на металобрухт нібито здали. Знову повний ажур! А там, диви, і третій, і четвертий... І все в ажурі... Однак і в умовах такого ажуру діє фізичний закон збереження матерії. Себто, якщо насправді трактори на металобрухт не йшли, то натомість десь мало щось з'явитися. І таки з'явилось. То в одного умільця заторохтів саморобний тракторець, то інший самодіяльний конструктор почав орати свою присадибну ділянку зібраним власними руками трактором. Коли раптом їх почали лічити, то за голову схопилися. Приміром, у Старосам-бірському районі на Львівщині нарахували аж сімдесят тракторів, яких експлуатують на правах особистої власності. У Турківському районі таких особистих тракторів нарахували вже десь за двісті. Рахувати почали не зразу, а лише тоді, як у різні інстанції полетіли або поїхали скарги. Спочатку не від помічники умільців, а від їхніх сусідів. А вже потім і від самодіяльних конструкторів, яких почали «притискати». Сусіди, я здогадався, скаржилися з різних причин. Одні з помсти: собі, бач, зорав трактором ділянку, а мені не схотів. Інші з переляку: якщо сьогодні тому умільцеві пробачити трактора, то, диви, завтра він змайструє собі власного автонавантажувача, роторного екскаватора, чи реактивного літака. А треті писали через те, що здогадувалися: коли тут з'явився саморобний трактор, то десь, видно, зникли деталі, з яких його складено. Чи, бува, не вкрали їх? Особисто я не міг би поручитися, що останні підозри вже зовсім безпідставні. Але це між іншим. А коли листи до інстанцій надходять, то на них треба реагувати. Отож поїхали працівники обласної автоінспекції до Турківського району й поцікавились: Де ви, хлопці, брали деталі, з яких склали трактори? Хлопці пояснювали по-різному. Одні рихтували собі трактори на базі власного ж мотоцикла, інші переклепали його з купленого старого автомобіля. Та більшість конструювали з колишніх тракторів, які були на металозвалищі. «Але невже й цей цілком придатний двигун теж лежав на звалищі?», дивувалися автоінспектори. Ні, двигун, виявляється, куплений у якогось шофера, котрий ще минулого року проїжджав ось тут, повз хату. Номера машини й прізвища водія ніхто з умільців, природно, не запам'ятав. Тут, звичайно, виникають серйозні підозри: а чи людина часом не придбала запчастини незаконним шляхом? Тоді її, мабуть, слід вести до суду. Але ж наші правознавці міцно стоять на сторожі презумпції невинності. Тобто, судити людину можна тоді, коли доведено, що вона щось украла, а не тоді, коли ця людина не може довести, що вона нічого не вкрала. Отож, з цього боку…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"