Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №18 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1986 / № 18 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1986 №18 Сторінка 3. Мал. М. КАПУСТИ І це називають «нетрудовим доходом»?! Я проти самодіяльності! Е, ні, не ловіть мене на слові. Я не збираюся протиставляти троїстим музикам з Полтавщини чи з Вінниччини ансамбль скрипалів Великого театру. Я глибоко шаную, люблю і поважаю мистецтво і самодіяльних, і професійних музикантів. Я палко аплодую молодому робітнику чи колгоспнику, котрий, з'явившись на сцені, сміливо «входить» у репертуар Солов'яненка, як у свій дім. Я вітаю постановки на клубних сценах «Гамлета», «Дяді Вані», «Суєти». І принагідно дякую УТ, завдяки якому ми регулярно бачимо на наших домашніх екранах виступи самодіяльних колективів. Мова піде про іншу самодіяльність. Чи звернули ви увагу на те, що багатьом нашим продавцям у магазинах господарчих, меблевих чи в магазинах радіо- і телеапаратури вже можна вручати якщо не дипломи інженерів чи техніків, то, у всякому разі, свідоцтва майстрів найвищих розрядів? Словом, купляєте ви якусь річ, як-то кажуть, для дому, для сім’ї. І чуєте: Вам цей підлогонатирач? Будь ласка. Загалом працює непогано, але іскрить, зараза, так, що ніякого фейєрверку не треба. Але це діло поправне. Ви отут цього контактика електропаяльником шваркніть, і працюватиме як звір! Або: Спинка тахти в пази не лізе? Дрібниці! Ви крутаніть отут ось викруткою, шурупчики послабте, а тоді, як спинку встановлюватимете, молоточком зверху по спинці шандарахніть кілька разів, і все стане на місце. Я, звичайно, не безрукий, я і «шваркну» де належить, і молоточком по спинці тахти «шандарах-ну», аби на місце стала. Але давайте подумаємо, чому я, власне, повинен «шваркати» і «шандарахати»? Я з державою чесно розрахувався заплатив у касу, придбав ту чи іншу річ. І держава чесно з деким розрахувалась. Той, чиї гріхи я вдома електропаяльником, викруткою, молотком замолюю, вже встиг «шваркнути-шандарах-нути» і зарплату, і прогресивку, і премію, виглядає за свої труди «праведні» ще й тринадцяту зарплату. То чому ж і я, і він, і ви, і вони, і всі ми в таких ситуаціях самодіяльно змушені доробляти-дотягати те, що повинно було бути зробленим на професійному рівні, в стінах заводу чи фабрики? Дрібниці, скажете? Великий пан, він, бачте, зайвий раз молоточком ударив чи викруткою поколупався! Хай, коли говорити в побутовому плані, це й дрібниці. Але, кажучи принципово, чому ми повинні за когось «дошваркувати-дошандарахувати», а він і оком не кліпне премії і прогресивки отримує? Нижче мова піде не про дрібниці, і не в побутовому плані, але на хвилинку ще трохи повернемося до «дрібниць». Здано новий дім. Радісні новосели. Так от, коли новосели споруджують у дворі власними силами спортивний чи дитячий майданчик, чи садовлять бузок і топольки собі до вподоби, я обома руками за таку самодіяльність. Але коли новоселам не до бузку і не до топольок, бо вони виламують із землі брили закам'янілого цементу, відтягають подалі безгоспні батареї центрального опалення, жмути заіржавілої арматури, переносять на своїх плечах буквально тонни битої цегли, аби якось пробитися у під'їзд, в'їхати у свої квартири, то це вже не самодіяльність, а... Не шукайте в словниках слова, адекватного цим трьом крапкам, його там немає. Як немає совісті у будівельників, котрі вже встигли отримати за отаке ось свинство всі матеріальні блага, а часом, і грамоту, і перехідний прапор за «виконання і перевиконання». До речі, з тих залишків…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"