ГУМОР І САТИРА

Перець 1986 №22 Сторінка 9

(Перченя)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1986 / № 22 / Сторінка № 9

Перець 1986 №22 Сторінка 9 - Перченя. Сторінка для дітей Довідалася біла полярна сова Агга від сірої лісової сови Уггу, що в інших місцях ночі короткі, а тільки на Півночі довгі, такі довгі, що зливаються в одну, яка тягнеться всю зиму. А полярна сова, як відомо, більше полюбляє літати вдень, аніж уночі. Треба, щоб і в нас була ніч коротка, вирішила Агга. Не хочу так довго в темряві жити! Усі миші під сніг ховаються, літаєш, літаєш, жодної не знайдеш. Від голоду очі світяться... Полетіла до мудрого ворона Крррака. Чому в нас ніч така довга? Хочу, щоб була коротка! Тоді багато мишей буде, наловлю їх, наїмся, почну гукати щосили: «Ва, ва, ва, краще всіх живе сова!» Подивився на неї Крррак і подумав: ну до чого дурна сова! Зітхнув і мовив, щоб відв'язатися: Бачиш он ту велику гору Ехби? За неї сонце ховається. Якщо гору скинути в море, нікуди сонцю буде ховатися. Таке під силу лише оленю Анканкаю, роги якого закривають небо. Полетіла сова до оленя Ан-канкая. Чому досі не скинув ти гору Ехби в море? накинулась вона на нього. Тоді сонцю ніде буде ховатися, на стане в мене солодке життя. Наїмся і примовлятиму: «Ві, ві, ві, а позаздріть-но сові!» Помотав головою олень Ан-канкай і каже: Тільки щоб не чути твого безглуздого бурмотіння, скину я гору Ехби в море. Але спочатку мені треба почухати об щось роги. Нехай ріка Омолон принесе сюди великий камінь. Покульгала сова до ріки Омолон: Олень Анканкай чекає, що ти принесеш йому велику каменюку, а ти казна-чим займаєшся! Тоді нарешті наїмся я і примовлятиму: «Во, во, во, натоптала черево!» Чому на Півночі довга ніч Задзюрчала ріка Омолон: Тільки щоб не чути таких дурниць, принесу я оленю Анканкаю великий камінь. Але мені перешкоджає крижина Осьби. Подибуляла сова до крижини Осьби: Давно час тобі розтанути! Яка від тебе користь? Зате я наїмся і примовлятиму: «Ух, ух, ух, я лечу, немовби пух!» Закректала крижина Осьби: Хоч зараз готова я розтанути, щоб не слухати твого варнякання! Та лежить на мені морж Иргин, відпочиває вже хтозна-скільки... Подряпалась сова до моржа Иргина: Ніколи я не бачила такого ледацюги, як ти! Невже іншого місця собі не знайдеш? А…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"