ГУМОР І САТИРА

Перець 1986 №22 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1986 / № 22 / Сторінка № 7

Перець 1986 №22 Сторінка 7. відкладаєте його вбік: Дер чанськіш ’ШШг Безцінна газета журналу «Перець». В. Г. Іванову, у якого, теж, до речі, Донбас» гуркотів лише день, зробили ремонт. Замінили несправний компресор на такий самісінький. Тепер В. Г. Іванов може тримати у холодильній камері тільки інструкцію. У холо- самісінький. ЩЕ Б ОДНІ ДВЕРЦЯТА Сьогодні на Донецький завод холодильників повернуто п'ятитисячний в цьому році бракований «Донбас». З цієї нагоди наш кореспондент зустрівся з директором підприємства М. М. Бєлінським і взяв у інтерв’ю. Кор. Шановний Миколо Миколайовичу, що ви можете сказати про вашу продукцію? Бєлінський. Ну, упевненістю сказати, що наш Донбас» сучасний універсальний холодильник. Кор. Абсолютно згоден, як і житель Яцковичів Березнівського району Ровенської області О. А. Боровець, у якого ваш холодильник попрацював лише п’ять днів. Після чого поставив його у тільки, що малий відсік для яєць, а то був би індивідуальний інкубатор. М. М. Бєлінський. Але ж він на гарантії. Ми щороку майже мільйон карбованців витрачаємо на гарантійний протягом трьох років з дня установки. Інструкції треба читати. Жителю Шановний І № 1 (000001). нього дильнику, що належить дитячому садочку с. Орлик Кобеляцького району Полтавської області, вона пролежала майже п’ять місяців. І, знаєте, чудово збереглася. Як нова. А житель с. Фрунзе Доманівського району Миколаївської області М. Гонца використовує «Дон- «на ЩО с. Орлик м. м. з * с. п’ять його і 4 Ч1 я можу що м Після чого він курник. Жалкує ремонт, який, до речі, робимо Кор. м. Слов’янська Миколаївської О. М. Гонца використовує бас-ІОЕ», який видавав холод гора» усього три дні, як підставку для будильника. Дорогувата, правда, йшла підставка... М. М. Бєлінський. Теж не звертався у гарантійну майстерню? Кор. Чому ж, звернувся в найближчу, що від м. Первомайська за сімдесят кілометрів. Виклик зареєстрували і після того, як кажуть, ні слуху, ні духу. Везти холодильника самому? O. М. Гонца не наважується. Все-таки вісімдесят чотири кілограми! М. М. Бєлінський. І тут майстри гарантійних майстерень. Кор. А от жителька м. Попасної P. Г. Ярема пише, що майстер вже при встановлюванні холодильника виявив брак. М. М. Бєлінський. Розумієте, підводять компресори, які ми одер- ви- 9 І винні нас жуємо з багатьох підприємств. Кор. Але ж Раїсі Григорівні про це невідомо. Вона купує ваш холодильник не тільки для того, щоб вам виконати план. Купила, а тепер не знає, де його відремонтувати. Бо з Ста-хановської ремонтної майстерні майстрів так і не дочекалася. А коли поскаржилася до ворошиловградсько-го заводу «Ремпобуттехніка», якому підпорядкована майстерня, то звідти відповіли, що м. Попасна взагалі знаходиться не в їхній зоні обслуговування. Та якби Р. Г. Ярема придбала якісний холодильник, то не мала б отакої халепи. М. М. Бєлінський. Взагалі, ми постійно дбаємо про удосконалення своєї продукції. Кор. А чи не зробити в такому разі «Донбас» на колесах? М. М. Бєлінський. Цікава задумка. В цьому щось є. Господаркам під час прибирання і справді важко пересувати холодильник з місця на місце. Можемо оформити вашу ідею як раціоналізаторську пропозицію. Кор. Я маю на увазі колеса такі, приміром, як у «Запорожця». М. М. Бєлінський. Це ж для чого? Кор. Та до тих коліс ще невеличкий двигунчик, та ще одні дверцята... М. М. Бєлінський. Ага, зрозумів. Це щоб, не чекаючи майстрів, можна було приїхати на холодильнику у гарантійну майстерню. Кор. Або по траву кролям з’їздити чи на базар... холодильник «Донбас» за призначенням, самі бачите, поки що неможливо. ремонтної то Взагалі, Ну, Бо використовувати 4В І у 'і л Як часто, прочитавши детектив, ви Хіба це повість?! Читати немає чого. Щоб не потрапити у подібну халепу, редакція «Вісника» вирішила: сатиричний детектив самі. Такий, який вам хочеться. Щоб потім до нас не було ніяких претензій. Огляньтеся навколо себе і за перо. Тема сатиричного детективу нетрудові доходи. Обсяг другого розділу 1,5-2 сторінки машинопису. Краще продовження увійде у золоту скарбницю «Перчанського вісника» і буде надруковане. Гс? 11 1 о «'і 4 І І напишіть І' , С2 5 і ? Костючок явно нервував. Минула добра година, а типа, який йому несподівано зателефонував, усе не було. Костючок присів на лаву. Ранкова тиша підозріло почала хилити на сон. «Тільки б не заснути. Тільки 6 не прогавити», бив тривожно у скронях пульс. Раптом пролунав постріл. Спочатку один, потім другий, за ним третій. «Били», мабуть, з кулемета і на ходу, бо постріли наближалися з неймовірною швидкістю. Костючок зірвався з лави, як ошпарений. «Невже операція «Оріон» зірвалася?» і подумати, як із-за рогу універсальної бази вискочила непевного кольору «Волга». Черговий постріл пролунав біля самого Костючка. Від страху в нього очі стали круглими; і здалося, що куля продзижчала біля лівого вуха. У перші соті Костючок навіть відчув запах перепаленого диму. Так воно й було. Постріли вилітали з вихлопної труби підозрілого автомобіля без передніх і задніх номерів. ти! Ну ти! схвильовано водій, витираючи закривавленим рукавом обличчя. Бензину не було заправилися мотор (Сатирично-гумористичний детектив) густий шлейф диму, що огортав одразу кількох ранкових пасажирів. Коли сизий туман розсіявся, Костючок несподівано для себе помітив на горизонті знаменитого на всю республіку майора Ситорчука. Він йшов, не поспішаючи, і димів, як паровоз. Його знаменита люлька, яку йому подарував ще при першій зустрічі комісар Метре, не знала спочинку. Молодик помітно зблід і невідомо чого зняв з перенісся чорні димів, для чого зняв з окуляри «супермен». коли я зустрічав самого Костюмна. Фу Ну А кою», а на як кулемет. ній Він не встиг біля долі секунди мовив «соляр-працює, «Де і коли я зустрічав цього підозрілого типа?» сам себе запитав Костючок, але відповісти не встиг. Молодик підійшов до нього впритул і прошепотів: На, потримай, і тицьнув нахабно чорного «дипломата» у білі від переляку руки Костючка. Той покірливо взяв і мало не присів: Ти що, золото в цьому дипломаті носиш? запитав Костючок патланя і, глянувши у його олов'яні очі, згадав: «Так я і думав. Це бармен з безалкогольного кафетерію «Оріон». Цеглу, просичав бармен, краєчком ока спостерігаючи за діями майора Ситорчука, переодягненого в цивільний, з комісійки, костюм. Я на цегельному заводі працюю. У дипломат входить рівно п'ять цеглин. За триста робочих днів тисяча п'ятсот штук виношу, за три роки чотири з половиною тисячі. Словом, мені ще рік... залишилося... і переїду на дачу. Бармен підійшов до каси, не зводячи очей з Ситорчука. Знаменитий детектив стояв і спокійно допалював люльку. Рейсовий автобус з'явився так само несподівано, як і попередній, з-за рогу. Костючок, здаєтья, тільки тепер згадав, що і він повинен взяти квиток. Він кинувся якийсь підозрілий тип перетнув шлях. Чужий «дипломат» ударився об чавунну урну і розкрився. Звідти на тротуар й справді випало рівно п'ять цеглин. Одна з них стукнулася ребром об асфальт і розкололася навпіл. Костючок став білішим за силікатну цеглу. З неї, як із глиняного глечика, посипалися золоті монети... (Далі пишіть самі). Рейсового автобуса не промор-звернувся Костючка якийсь…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"