ГУМОР І САТИРА

Перець 1986 №14 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1986 / № 14 / Сторінка № 9

Перець 1986 №14 Сторінка 9. Сорочинці уже десь років сто з гаком славляться своїм ярмарком. Правда, до цієї популярності свого часу приклав руку Гоголь. Саме від нього широка читацька аудиторія узнала, який багатий асортимент товарів пропонувався покупцям; полтавські галушки, коржі з маком, цебра, горщики, дьоготь, коні, воли, свині і так далі, і тому подібне Але дозволимо собі сміливість стверджувати, що на Сорочинському ярмарку ніколи не було і нині немає того, чим досить жваво торгують на Ровенщині. А торгують тут вогнищами культури. Започаткували цей вид торгівлі у селі Великі Межирічі Корецького району. Одного дня тут зникло приміщення Будинку культури і бібліотеки. Вибачте за неоригінальне порівняння, але їх справді ніби корова язиком злизала. Учора ще воно, приміщення, стояло, а на ранок щезло. Після вивчення цього унікального і загадкового явища стало ясно, що корова тут ні при чому. Просто місцеві сільрада і колгосп «Прогрес», не обтяжуючи себе зайвими клопотами з ремонтом, визнали їх аварійними і... продали на дрова. З великої купи цегли, шлаку і сухих полін покупці з місцевих жителів спорудили дві ошатні індивідуальні оселі та кілька, вибачте, хлівів. Нещодавно в цьому селі зник і кінотеатр «Зірка». Погас, так би мовити, на великомежиріцькому небосхилі останній блиск культурного дозвілля. Як пояснив популярно голова Корецького райвиконкому Б. Данилюк, «у зв’язку з тим, що новий Будинок культури споруджуватиметься на місці кінотеатру, то було прийнято рішення про його знесення...» Тут якраз доречно зазначити, що, Сльоза Мельпомени і галіфе Попандопуло якби кожна обіцянка про спорудження нового великомежиріцького Будинку культури матеріалізувалася хоч би в тисячу цеглин, то цегли могло б вистачити на втілення у життя планів культурного будівництва усього району. А поки що місцевим жителям рекомендовано задовольняти свої духовні запити у клубі сусіднього села Дивень. А бібліотека перебуває в приймах у приміщенні сільської Ради. Більш детального розгляду вимагає процес продажу Будинку культури селища Степань Сарненського району, оскільки покупцями виступали не індивідуальні забудовники, а офіційні особи. До голови місцевого колгоспу Миколи Івановича Якимця, заклопотаного проблемою підвищення продуктивності великої рогатої худоби, завітали головний лікар місцевого санаторію «Горинь» Анатолій Іванович Чемерис, представник Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок Іван Михайлович Варивода і голова Степанської селищної Ради Василь Семенович Дікал. Останній узяв на себе роль посередника. Чи не продасте нам оту хижу, що посеред села стоїть? запитав Миколу Івановича головлікар санаторію. То не хижа, образився голова, а вогнище культури. Щоправда, воно вже чверть віку не ремонтувалося, але ще гріє. У ньому навіть якісь драмгуртки функціонують. Все одно барахло, за всіма правилами ярмаркового торгу об-паплюжили товар покупці. Не подобається не беріть, згідно з тими ж правилами відловів Микола Іванович. Мені той клуб за…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"