Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №12 Сторінка 3

(Фрази)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1986 / № 12 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1986 №12 Сторінка 3 - Фрази. ПИТАННЯ РУБА’ СПОВІДЬ СТАРОГО ВЧЕНОГО Я весь час вважав, що вчений це людина, якій раптом щось стукає по голові. Ця людина несподівано зривається з насидженого місця, вигукує якусь крилату фразу чи безсмертне слово, вискакує на вулицю і як божевільна мчить куди очі бачать. Мчить, поки не втихомириться. Тоді присідає на пеньок і важко зітхнувши каже: І все-таки я її винайшов! Раніше таких диваків реліпйники відновлювали, як куріпок і з превеликим задоволенням як куріпок підсмажували на вогні. Тепер така мода на вчених щезла, хоч самі вчені ще подекуди трапляються. Вигукують, щоправда, менше. Чи то від боязні, чи то від скромності, чи то від секретності. Але то великі вчені. Є й менші вчені. Або зовсім маленькі вчені, ті, що не вигукують, а здебільшого пишуть. І пишуть чимало. Словом, в одне речення ту писанину не вкладеш, хоч в одну формулу, скажімо, чи слово-непотріб, вкласти можна. Я, до речі, теж такий учений. Маленький. Маю теж кандидатську ступінь і тепер, як єретик, думаю, як би від неї відмовитися. Бо що я винайшов? Нічопсенько! Власне, винайшли мене. Сидів я тихо в науково-дослідному інституті. Сидів СПОКІЙНО, інколи дрімав, інколи читав, інколи чайнворди розгадував. Кросвордів не люблю. Через декілька років взялися за мене. Ти скільки у нас працюєш? Десять років! відповідаю. Десять і не кандидат?! Бери негайно тему ось із цього плану і захищайся... Інакше вилетиш з інституту з швидкістю... З якою саме швидкістю він не уточнив, бо я перебив його. Яку тему? Яку хочеш. До чого у тебе душа лежить? У мене душа (та не тільки душа, а й серце) лежала до однієї аспірантки. Я весь час про неї думав. А от про тему... Він подав мені темплан і мовив: Вибирай, яка тобі тут тема до душі... Я вибрав. І засів за писанину. Писав кілька літ. Посивів, полисів. Останнє, щоправда, трапилося тоді, як аспірантка вийшла заміж за члена-кореспондента. Мені з того часу нічого в голову не стріляло. Нічого й на голову не падало, та й ні на що гостре я не сідав. Нічого не вигукував і з самого початку був певний, що моя дисертація нікому, окрім мене, не потрібна. У ній ні винаходу, ні відкриттів. Суцільна вторинність…
 Фрази

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"