Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №12 Сторінка 2

(Усмішки)
Журнал Перець 1986 №12 Сторінка 2 - Усмішки. Відкритий лист міністрові торгівлі УРСР т. СТАРУНСЬКОМУ В. Г. та голові правління Укоопспілки т. ЛИТВИНЕНКУ С. В. Дорогий і вельмишановний Володимире Гордійовичу і не менш дорогий та любий Сергію Васильовичу! Обох я Вас люблю і, як ще донедавна казали, дуже поважаю. Знаю, яка у Вас обох каторжна робота, знаю, скільки у Вас клопотів, і клопотів не простих, а державних. Усі Ваші проблеми і завдання на сьогодні годі й перераховувати. Повірте мені, коли писав оці рядки, ручка само по собі випадала з рук, а перо не хотіло бігти по аркушеві. А чи не дрібно це, а чи не збито це? Скільки уже тонна-фейлетонів написано на цю тему, а пляшка, як кажуть, і нині там, під парканом пункту прийому бита, надщерблена, порожня, безпритульна. Оце пишу і думаю: скільки ж про це можна писати? Створили позитрон, продукуємо роботів, космос успішно освоюємо, а розв'язати проблему здачі звичайнісінької пляшки не мо- жемо. Проблема, яка на сьогоднішній день не розв’язується, і квит. Проблема, яка сьогодні прирівнюється до проблеми стафілококів чи, пробачте на слові, до боротьби з колорадським жуком. Товариство книголюбів є, товариство тверезості є, питається, хто ж створить товариство по здачі звичайнісінької пляшки з-під олії чи ситра. Вам це питання, дорогі мої обидва разом і кожний зокрема, певний, що не болить. Бо якби боліло, то в чергах по республіці не пропадало б тисячі, вибачте за канцелярський стиль, людино-годин. А звідси тисячі покинутих на кілька годин на заводах й фабриках верстатів і робочих місць. Це... Та про це краще в соціологів й економістів запитати. Я ж із листів трудящих бачу, які щодня надсилаються до Перця з одними і тими ж питаннями: де і як здати пляшку? Оця нерівна боротьба пляш-коздавача, з одного боку, і ваших підопічних з іншого, державі обходиться в мільйони карбованців. Я вже мовчу про нервові клітини, що розпадаються мільярдами на пунктах прийому посуду. Чи треба Вам ще й нагадувати, що є тепер напої набагато дешевші від тієї пляшки. Скажімо, та ж мінеральна вода, яка не завжди тече з домашнього крана, а добувається теж нелегкою людською працею. Так чому ж така неповага до цієї пляшки? Порушуючи (в який раз уже) оцю на Ваш, гадаю, погляд дрібнісіньку проблему, яка, судячи з лнстів-скарг, сьогодні ще стала гострішою від розбитої пляшки, дуже благаю Вас і молю: розв’яжіть нарешті це питання в масштабах нашої 50-мільйонної республіки. По-кладаючи на Вас обох і кожного зокрема свою велику надію, я щиро вірю, що це буде мій останній фейлетон на цю гостро розбиту журналістами проблему. Гадаєте, приємно читати такі ось листи, які, мабуть, не доходять до Ваших високих кабінетів: «Ми люди пенсійного віку. Самі. Здоров’я уже не те. Часто хворіємо. Допомагають в усьому нам чужі, добрі люди. Вони і води принесуть і до магазину сходять. В останньому, до речі, ми беремо часто мінеральну воду чи ситро. А…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"