Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №01 Сторінка 2

Журнал Перець 1986 №01 Сторінка 2. Ц НЕЕКОНОМНА ЕКОНОМІКА ННВЙ ДЕФІЦИТ при ДОСТАТКУ Для початку трохи статистики з документів Волинського обласного управління сільського господарства: за чотири роки одинадцятої п’ятирічки область продала державі лише 73 проценти передбаченої планом кількості льоноволокна, заборгувавши його 18,3 тисячі тонн, або, образно кажучи, один річний план. Результати минулого, останнього року, ще більше спохмурили картину. Оскільки сільське господарство Волині, можна сказати, тримається на двох китах тваринництві і на льоні, я подумав, що за циферією ховається фейєр-верк стягнень і оргвисновків «за незабезпечення виконання», супроводжуваний не менш яскравим спалахом запевнень вжити заходів і надолужити. Але, побувавши у багатьох господарствах і сільгоспустановах, не побачив жодної похнюпленої голови. Усі мої співрозмовники від голови колгоспу «Червоний партизан» Ківерцівського району М. Т. Мацюка до начальника облсільгоспуправління Р. С. Жукови-ча видавали, здавалося б, невтішну для них інформацію якщо не з радістю, то, принаймні, з погано прихованою зловтіхою. Совість їх явно не мучила. А не мучила, виявляється, тому, що така ж задокументована статистика не менш переконливо свідчила: кожен колгосп зокрема і область в цілому могли б, не натужуючись, виконати і навіть перевиконати річний план. Як, до речі, могли б його виконати і перевиконати у всі минулі роки п'ятирічки. Скажімо, з торішнього валового збору трести, що становив 75 тисяч тонн (під льон було зайнято 27 тисяч гектарів орної землі), льонозаводи прийняли практично лише половину. Решта або лишилася в полі перетлівати, або ж лягла важким тягарем на душі і шиї голів колгоспів, котрі, одягнувшись поскромніше, гасають по навколишніх областях, забігають у Білорусію і Росію, умовляючи директорів тамтешніх льонозаводів прийняти хоч якусь дещицю і не дати пропасти людській праці. Як відомо, потрапити на переробку льон може під двома іменами як солімка або ж як треста. Якщо стебло перепочине на полі два-три дні, вигріваючись на сонечку і вмиваючись росою (росою, а не дощами!), то це солімка. Якщо ж його за три дні не вивезуть і воно пролежить тиждень-два, то це вже треста. З трестою мороки більше. її прямо на завод не повезеш. її ще треба пов'язати у снопи, а потім ті снопи по кілька разів перевертати на полі з боку на бік, підсушити і якомога надійніше сховати від дощу. Найкраще під навіси. Та оскільки навісів на увесь урожай не напасешся, тресту в колгоспах здебільшого скиртують. В надії, що її пощастить здати швидше, ніж вона зіпріє. З вищесказаного, очевидно, зрозуміло, що для колгоспу зручніше здавати льон солімкою. Особливо враховуючи дефіцит робочих рук. І не тільки зручніше, а й вигідніше. Кожен центнер солімки приносить в касу господарства майже тридцять карбованців прибутку, тоді як треста удвічі менше. Окрім усього, як ти не готуй тресту в полі, хоч і над кожною стеблиною тремти, а до двадцяти процентів втрат урожаю гарантовано. Плюс погіршення якості сировини, що, в кінцевому результаті, призводить до мінуса, який ми відчуваємо, навідавшись у магазин тканин. Міністерство легкої промисловості, звичайно, зацікавлене в тому, щоб випускати ткацької продукції якомога більше і якомога різноманітнішої. Проте ця його зацікавленість запряжена у погано змащений віз відомчих інтересів. Може, якби льону було мало, Мінлегпром, вимагаючи сіяти його якомога більше, щоб не простоювали заводи, звичайно ж, старався б створити для колгоспів режим найбільшого бла-госприяння: хочете, мовляв, заберемо у вас урожай солімкою, не хочете ласкаво просимо з трестою. Позаяк же льону хоч греблю гати на більшості льонозаводів Волині і під навісами, і просто неба лежать дво-трирічні запаси сировини про солімку Мінлегпром і слухати не хоче. Точніше, слухати слухає, але нічого робити, по суті, не поспішає. Бо піти назустріч колгоспам і забирати вирощене прямі Мал. А. АРУТЮНЯНЦА сінько з поля це значить добровільно покласти на себе додатковий клопіт: солімка вимагає ще одного технологічного процесу в заводських умовах мочіння, а сам процес відповідних цехів, яких нині практично…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"