Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №07 Сторінка 8

(Народні усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1986 / № 07 / Сторінка № 8
Журнал Перець 1986 №07 Сторінка 8 - Народні усмішки. Мал. А АРУТЮНЯНЦА на. МУЛЬТИК З ПЕРЦЕМ Мал. Р. САХАЛТУЄВА СТИХІЯ імчгі на. ЗА ДЗЕРКАЛЬНИМИ ВІКНАМИ Всупереч скептикам, метеозведення стають точнішими. Потроху-потроху людство починає якщо й не приборкувати цю примхливу фурію погоду, то, в усякому разі, передбачати її несподівані вибрики. Але є стихії, котрі жодним науковим прогнозам поки що не піддаються. Де все ще повно пекучих загадок і нерозкритих таємниць, заплутаних лабіринтів і раптових крутих поворотів. Хто розтлумачить, наприклад, таке загадкове явище: у багатолюдному мікрорайоні Полтави Алмазному розливне молоко буває чомусь лише у двох магазинах? І чому того молока туди надходить так мало, що, зайнявши чергу за ним о п'ятій годині ранку, ніколи не можеш бути впевненим, що тобі його вистачить? Чому молоко у пляшках тут з'являється лише о восьмій годині, коли переважна більшість людей уже на роботі, та мало хто, правду кажучи, й бере ті пляшки, бо здати їх потім не менша проблема, аніж купити молоко на розлив?.. І як пояснити полтавцям, чому так мало надходить до них в магазини молока у зручній і вигідній сучасній тарі пакетах? Усе це огорнуто густим відомчим туманом таємничості, і гадати, коли він розвіється, справа марна. Як і намагатися проаналізувати з позицій здорового глузду той вельми курйозний факт, що дивуватися її багатющому досвіду в завзятих дуелях із супротивниками по той бік бар'єра. Зворушує інше: голова райспоживспілки Іван Йосипович Мер-ко людина широких поглядів на інформацію товариша про цей випадок відповів вельми винахідливо: Та що ви! У неї ж блискуча характеристика! Дипломатично змовчавши при цьому: підписана ним же, головою райспоживспілки. Ні, безбережна і неосяжна ця стихія торгівля, і не скоро ще, ой, не скоро пізнає людство всі її підводні течії, незбагненні сальто-мортале і антраша! Звичайно, дещо у цьому напрямку робиться. От, приміром, впроваджується така прогресивна форма, як спеціалізація. Це коли за котушкою ниток, десятком цвяхів, носовичком або ремінцем для годинника, які ви раніше могли на бігу придбати в будь-якому промтоварному магазинчику, госпмазі або кіоску, що зустрічалися мало не на кожному кроці, тепер треба здійснювати героїчний, заздалегідь обдуманий і ретельно підготовлений похід до завжди переповненого універмагу або, міняючи види транспорту, терпляче добиратися через усе місто до спеціалізованого магазину. Але й діставшись туди, не тіште себе передчасною торгівля алкогольними напоями в цьому славному місті, навпаки, поки що йде значно жвавіше, аніж можна було б сподіватися після опублікування відомого указу. Оті самі затавровані ганьбою напої раптом почали з'являтися у таких найнесподіваніших точках, як магазин «Риба» по вулиці Фрунзе або овочевий павільйон по вулиці Котляревського... Шукати якихось логічних містків тут даремно залишається просто приголомшено розвести руками. Або ось іще один торговельний ребус, який чекає своїх уважних дослідників. Чому в абсолютній більшості населених пунктів допуск до товарів припиняється за 15 20 хвилин до закриття магазину? Де, в якій інструкції сказано щось подібне? Немає таких інструкцій, не шукайте їх в архівній пилюці відомчих канцелярій. Проте невблаганні продавці рівно за чверть години (а то й більше) до закриття незмінно виростають на дверях навіть такого еталон ного закладу, як Будинок торгівлі на Львівській площі у Києві просто, вибачайте, під носом у Мініс терства торгівлі УРСР. У кращому разі сувора варта пропалює вас, запізнілого невдаху-покупця, презир-ливо-невидючим поглядом, і ви, знітившись, розчиняєтесь в атмосфері. Ну, а для тих нахаб, які пробують «виступати», в арсеналі працівників, приміром, столичного гастроному-універсаму на площі Перемоги знаходяться такі миттєвозаморожуючі фрази, як: «Спати треба менше!» або що-небудь не менш елегантне у тому ж дусі. Втім, умінням підтримати світську бесіду торго-вельника-провінціала теж не здивуєш. Тут йому, повірте, абсолютно нема чого їхати в столицю на курси підвищення фахової майстерності. Кілька тижнів тому колега з далекого Лебедина на Сумщині розповів, як його мило обклала продавщиця чого б ви думали? розумного, доброго, вічного... Правда, сувора господиня книжкового кіоску перед цим мала справу з пивом і оселедцями, тож нічого радістю: навіть у спеціалізованих магазинах вам далеко не завжди і не в усьому може поталанити. Бо, окрім звичайної спеціалізації, у практику деяких торгів владно входить іще прогресивніша форма спеціалізація всередині самої спеціалізації. Одного чудового зимового дня, коли…
 Народні усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"