Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №08 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1986 / № 08 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1986 №08 Сторінка 4. Мал В СОЛОНЬКА Певно, наперед знає, що її тут буде поховано навіки. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Перебуваючи на Хмельниччині, Перець завітав до райцентру Вінь-ківці. Походив, подивився, як живуть віньківчани, побачив чимало цікавого, доброго. Відзначив і те, що зовсім не прикрашає райцентр. Особливо йому не сподобалася організація торгівлі та громадського харчування. Про все це і розповідалося у фейлетоні «З олівцем по Віньківцях...» (№ 22 журналу за 1985 рік). Заступник голови виконкому Хмельницької облради Є. Я. Гу-сельников повідомив редакції, що фейлетон обговорено у райвиконкомі з керівниками районних організацій і критику визнано правильною. В райцентрі вже закінчено капітальний ремонт бані та відстійників для стічних вод, житлові будинки тепер безперебійно забезпечуються водою, відремонтовано й кафе «Промінь*. Нині ведуться роботи по обладнанню дитячого кафе, реконструкції стадіону, відновленню місцевого ставка. А за незадовільну організацію та контроль за роботою підприємств громадського харчування директора комбінату громадського харчування Щербатюка з посади звільнено. Відомо, що спецодяг не розкіш. Колгоспникам він видається для того, щоб і техніка безпеки була на рівні, і не забруднювали вони свого домашнього одягу, і щоб холод не проймав. Так що без нього і ні туди, і ні сюди. Відомо також, що спецодяг, як і всякий інший одяг, має неприємну властивість зношуватись. Брезентові рукавиці, гумові чоботи, КОЖУХ З ПІДКЛАДКОЮ халати не вічні. Отож працівникам агро-прому треба крутитися, як білкам у колесі, аби жоден працівник сільського господарства ні в чому не відчував незручностей. Наприклад, той же вівчар, котрий цілими днями бігає з гирлигою за вівцями. Взимку в полі не курорт. Без добрячого кожуха не обійтися. Раз на чотири роки облсільгосптехні-ка мала забезпечити його такою одежиною, а працівники облсільгоспуправління ретельно проконтролювати, чи справді вівчар тепло зодягнений. Е-е, то дуже жирно, заявляють керівники колгоспу імені Кірова Токмацького району, щоб безкоштовно віддавати таку модну і дорогу річ... Хтось чогось у цім ділі не допетрав. І взявся голова колгоспу Олександр Костянтинович Ярошенко наводити у цім ділі порядок. Аби чабани відчепилися, кинув їм аж два кожухи. На шістнадцять чоловік. Хай зігріваються. Невеликі цабе! А от водій автобуса Іван Анатолійович Пофалітов у кабіні без добротного одягу обов'язково ловитиме дрижаки. Та й електрику Валентинові Миколайовичу Буряку без овечого хутра аж ніяк не вдасться вкрутити бодай одну лампочку. Не обділив О. К. Ярошенко модним кожухом і якогось Оникієнка, якого в селі зроду-віку ніхто ніколи не бачив. Кожух хоч і спецодяг для села, однак іще в якійсь мірі він упродовж останніх десятиліть був і лишається останнім криком моди. Головного зоотехніка Червонозапорізької птахофабрики Вільнянського району Любов Олексіївну Єрмак той крик полонив одразу і назавжди. Коли вона дізналася, що господарство отримало кілька кожушин, їй аж дух перехопило. Не забудьте і про мене, мовила вона і хутенько метнулася до каси платити вартість обнови. Аби свого не втратити, подався за нею і мерзлякуватий завідуючий складом Іван Іванович Балашов. А чого, справді, соромитися? Хапай, поки інші не розхапали! І хапають на Запоріжжі оті теплі й модернові кожухи всі, хто швидше добіжить до бухгалтерії. У правління колгоспу імені Карла Лібкнехта Новомиколаївського району…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"