Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №21 Сторінка 2

Журнал Перець 1987 №21 Сторінка 2. Бюро Мал. В. ГЛИВЕНКА г-л* І Ще шаленіє ворог лютий, Але йому урветься бас: Із обраного курсу нас Уже нікому не звернути! В єднанні Партії й Народу, При світлі ленінських ідей Виходимо на вільну воду!.. Революція іде! І волі в нас, і сили досить; Ми твердо курс тримаєм свій: Зламавши льодовий застій, Долаєм крижані тороси Користолюбців, горлодерів, Холодних, збайдужілих душ. Безгосподарників, чинуш Творців заторів із паперів. У не такі вже й давні часи ми дуже багато оспівували і значно менше аналізували. А в підсумку маємо стільки проблем, що для їх розв'язання доводиться вживати су-пертермінових заходів. Скажімо, труд металургів, сталеварів і справді гідний оспівування. Тільки ж не до такого самозабуття, коли в трибунно-витьохку-вальному запалі перестаєш помічати реальність і думати про завтрашній день. Наслідки подібної бездумності, приміром, сповна проявилися на запорізькому електрометалургійному заводі «Дніпроспецсталь». Нині тут відчайдушно борються за те, щоб повернути колективу добре ім'я. Про це наша розмова із бригадиром третього сталеплавильного цеху, повним кавалером ордена Трудової Слави, делегатом XXVII з'їзду КПРС Борисом Григоровичем ЗІБРОВИМ. А знаєте, що я на завод двадцять п'ять років тому «по блату» потрапив, за протекцією приятеля? Еге ж, уявіть собі в гарячий цех, підручним сталевара й «по блату»! І не лише я. У ті часи «Дніпроспецсталь» гриміла. Престиж професії металурга був надзвичайно високим. Доньки начальства раділи, коли їх брали лаборантками. Побували б ви тоді у відділі кадрів: жодного вільного стільця... Та що там про стільці! Ночами перед дверима чекали, багаття палили, щоб не прогавити початку прийому... І на всіх рівнях нам кричали «ура!» Загалом кричали начебто правильно. Ровесник Дніпрогесу, збудований у 1932 році якраз на 15-ліття Жовтня, й відбудований у повоєнні роки, завод «Дніпроспецсталь» один із небагатьох у країні, який випускав для народного господарства спеціальну, найособливішу сталь, котра мусить виявляти свої найкращі якості у будь-яких найособливіших умовах. І вона ті якості виявляла. Як і люди, що її робили, мужнє покоління сталеварів і прокатників, загартоване воєнним лихоліттям, не дуже високоосвічене, але залізно дисципліноване та безвідмовне у праці. Десятиріччями жили у бараках та халупах, не вимагаючи для себе особливих благ, зате першими в світі освоїли нові, найпередовіші на той час технології. Словом, завод прославився на весь Союз. Та ще й нарощував виробництво. Як, за рахунок чого? Ось у цьому й заковика. На ті ж площі, розраховані на певну кількість печей та підсобного обладнання, стали «саджати» додаткові печі. Пустили нову оплески. Збільшили її потужність за рахунок більшого завантаження брухтом бурхливі оплески. Дали план овація. Ну, звісно грамоти, прапори, ордени... Зате план зверху стали спускати від досягнутого. А що це означає від досягнутого? З кожним роком усе більший, незалежно від реальних можливостей. Звідси й прагнення дати вал за будь-яку ціну, коли вже не до аналізу насущних проблем, а тим паче не до роздумів про перспективи. Інерція ще була. Але саме інерція. Тодішні ж керівники галузі були переконані, що це ще тільки розгін, що Ти дивись телевізор, дідусю, а я піду з тобою на демонстрацію. Невже ми план перевиконали! Та ні, це наша Марина познайомилася з передови- ЗА ПРОТЕКЦІЄЮ У... РОБІТНИКИ РОЗМОВА ЗІ СТАЛЕВАРОМ «Дніпроспецсталі» усе під силу, будь-які нові рубежі. От і йшли капіталовкладення на нові заводи, а старі тим часом ставали ще старішими. Стосовно ж колишніх керівників підприємства, то, вочевидь, вони були так засліплені сяйвом юпітерів у президіях, що вже просто не бачили нічого навкруги, й не думали ні про модернізацію, ні про автоматизацію, ні про реконструкцію. Уявіть таке: нещадно експлуатуючи сталеплавильне обладнання, довели ступінь його спрацьованості до більш аніж ста відсотків!.. Ну, і, зрештою, все покотилося вниз. Лише два приклади. Наш третій…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"