Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №03 Сторінка 2

Журнал Перець 1987 №03 Сторінка 2. ПИТАННЯ РУБА! ГИРИК, МХМДА І ШтІРП У Гарика дві бабулі. Одна по татовій лінії, друга по маминій. Як на Гарика, то обидві вони, м'яко кажучи, дивачки. Не сучасні бабулі. Можна сказати, хрестоматійні. Ніби у світ із підручників з педагогіки вийшли. Чесні, порядні, персональні і, звичайно, з 1905 року. Гарик у бабуль як теля. Лагідне... Те, що одразу дві матки ссе. Слухняний, добрий, завжди усміхнений. Святковий Гарик. Але трохи схожий і на чемодан. З подвійним дном. Серед своїх гітаристів-ро-весників шибайголова. Для бабуль він м'якше м'якуша алое. Тільки те й роби, що до рани прикладай. Будь-яку болячку у бабуль розсмокче. У кожної бабулі по квартирі. А в кожній квартирі по дві кімнати. От і надумалося бабулям квартири ті великі, несучасні, як і самі бабулі, у міськраду здати. Попросили про це Гарика. Молодий, мовляв, енергійний. Щодо працьовитості, то бабулі мовчать. Словом, пішов Гарик (уперше в житті) міськрадівські високі пороги оббивати у черевиках на високій імпортній підошві, якій, здавалося, і зносу не буде. Спочатку пробився крізь обійми охоронника. Тоді добився до інспектора. Бабулі у мене, розумієте. А в них, у кожної, по двокімнатній квартирі, непрактично почав Гарик. Ну, то хай спокійно живуть, відповів йому інспектор. Не можуть вони спокійно,------- відповів Гарик. Вони з тих, що «вставай хто серцем кучерявий, нова республіко гряди», словами поета закінчив Гарик. Інспектор підвівся, глянув підозріло на кучері Гарика, хотів було пальцем біля скроні покрутити, але в останню мить передумав за офіційним же столом, і показав на двері. Та їм дуже важко, з переляку заговорив Гарик. Стелі чотири метри сорок сантиметрів. Кухня шістнадцять. Одна кімната двадцять шість, а друга дев'ятнадцять. Та й мені важко. Поки тим пилососом попоходиш, то й персональній пенсії не рад. Ти що, персональну пенсію отримуєш? Ні, щиро признався Гарик. Від бабуль. Але ті пенсії мені потом даються. їх ще заробити треба. То відро на вулицю зі сміттям винеси, то павутиння на висоті познімай, то «Ураганом» по килимах і підлозі пройдись. Сьомий піт на лобі виступає від того пилососа. Це вам не на гітарі бринькати... Ну-ну! сказав грізно інспектор. Ми тут на гітарах не бринькаємо. Он справ скільки. Стелі не видно. Та я не про вас, про себе. Якщо про себе, пом'якшав інспектор, то йди до завсектором квартобліку. Через тиждень Гарик потрапив до завсектором. Ще через тиждень завсектором Гарика послав ще далі до заступника начальника. Заступник начальника, глянувши на стерті імпортні підошви на Гарико-вих черевиках, послав його вниз до інспектора. Я уже там був, мало не розплакався Гарик, не загартований у боях по взяттю міськрадівських кабінетів. Сходи, синок, ще, глянувши на скупі Гарикові сльози, змилос- тивився заступник начальника, і більше в нашому регіоні не з'являйся. Для цього є при міськраді бюро по обміну квартир! Гарик до інспектора не пішов. Він пішов у пошуках того бюро. Про…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"