Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №14 Сторінка 2

Журнал Перець 1987 №14 Сторінка 2. З ЦИКЛУ «САТИРИЧНІ РЕЗОЛЮЦІЇ ВЗДОВЖ СПИН ВОРОГІВ РЕВОЛЮЦІЇ» Викладачі історії розповідають, колярі часто запитують на уроках: А чому німці, коли окупували Україну напровесні 1918-го року, усунули Петлюру з його Центральною радою і висунули Скоропадського? Адже Петлюра хом*, хоч би й кишеньковим, спідручніше розмовляти. Недовго й шукали «монархи-чеське» саме знайшлося: Павло Петрович Скоропадський, прямий нащадок гетьманів українських, мужчина «в соку*, заледве сорок чотири виповнилось, як для монарха саме на порі. Взяли й помазали на «гетьмана всея України» у Києві, 24 квітня 1918 року. Те, чим його «помазували», засмерділо скоро на всю Україну і далеко за її креси. Цікава деталь: царський генерал «гетьман всея України» не знав української мови. Правда, в цьому він не оригінальний і до і після гетьмана, знаходилися бажаючі «Украйну правити», не знаючи, або й того гірше, знаючи, але зневажаючи мову українського народу. Але є в цьому «помазанні» ще одна деталь, ніби спеціально історією збережена для сатириків і гумористів. Про деталь нижче. А зараз про тих, у присутності кого Павло Скоропадський «помазувався». Офіційно це збіговисько-злітовиської називалося «Всеукраїнським з’їздом хліборобів». Але, по-перше, воно аж ніяк не було «всеукраїнським», бо німецькі окупанти назганяли «деле- що їх не II гатів» із сіл та хуторів, поблизу Києва, а по-друге, навіть із великою натяжкою можна було назвати хліборобами. при окремих розбіжностях в основному масштабного характеру, було чимало спільного. Так, Кіса хотів запопасти до своїх рук коштовності, заховані в надрах одного стільця, а Павло тягся до коштовностей, захованих у надрах багатющого краю (вугілля, залізна руда тощо) і до того, що було на поверхні: в полях, степах, лісах України. Кіса Вороб’янинов мав поділитися скарбом (своїм фактично!) з Остапом Бендером, Павло щедро ділився скарбами України з Віль-гельмом Гогенцоллерном. Щодо «наближеності» обох до «особи государя імператора», то у варіанті з Кісою Остап Бендер збрехав членам товариства «Меча і орала». А от Павло і справді був наближеним до «особи государя імператора», поки «особу» не спровадили в Тобольськ, а Павло не почав видрючуватися на манежі Київського цирку Павло Петрович Скоропадський, світський генерал, велике цабе. ...Циркові афіші, як правило, інформують: «Весь вечір на манежі клоун такий-то...» Цирковий гетьман обрав собі за «манеж» усю Україну і збирався жонглювати булавою не весь вечір, а все життя. Ще й нащадки його мали успадкувати ту гетьманську булаву. Не вийшло! «Гастролі» Кіси з булавою тривали з 24 квітня по 14 грудня ря вдома. Тим більше, що його дуже навіть гостинно зустріли зверхники Веймарської республіки, Гінденбург. потім... Гітлер. «Канцелярія гетьмана всея України» існувала іще навіть тоді, коли в 1945-му році на підступах до Берліна точилися бої. А між роком 1933 і роком 1945-м (ех, не дотягнув третій рейх до свого тисячоліття якихось 988 років!) її господар був дуже навіть вхожий у кабінети Герінга, Геббельса, Гімлера, особливо Розенберга. Щоправда, на старості літ не II щастило Павлові: молодші бандери, мельники, коновальці, Ш II а наволоч дорогу перебіга- ли, самі в козирні тузи пропиха- лися. Хіба за ними протовшг II ся? Переставився екс-гетьман, Кіса з булавою, в 1945 році. Що сталося з третім рейхом бачив. А надмись старий та проживи ще два-три роки дивись, і знайшов би нового хазяїна. За оке- аном. Там із битих шісток уміють козирних тузів робити. Може, й знадобився б на щось і Павло Петрович Скоропадський, гетьман,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"