Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №16 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1987 / № 16 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1987 №16 Сторінка 3. Вельмишановний Дмитре IIрохоровичу! Докотилися до мене чутки, ніби любите Ви проводити своє дозвілля яке, правда, не так уже часто й випадає; на нашій рідній природі. Посидіти над тихим плесом з вудочкою, посмикати тендітних верховодок чи зажерливих окунів, походити росяним лугом, подихати високоозонованим повітрям. Словом, такий природолюбний відпочинок можна тільки вітати! І я, можливо, ніколи б не наважився потурбувати Вас ось цим листом, якби не дійшла до мене чутка, нібито Ви збираєтеся провести свою чергову відпустку б пониззі річки Інгулець, там, де вона вливає тихі голубі води у могутні хвилі Дніпра... Не знаю, хто порадив Вам у цих місцях провести дні свого відпочинку, але, як на мене, вельмишановний Дмитре Прохоровичу, то з певністю можу сказати: це зробили не найкращі Ваші товариші. І як вони тільки наважилися такого розважливого чоловіка, як Ви, отак безвідповідально ввести в оману? Певно, що Ви, вельмишановний Дмитре Прохоровичу, вже й риболовецькі снасті приготували. Багата уява рибалки малює перед Вашим зором тихі блакитні плеса, зелені, як левада здалеку, говіркі очерети, жовті і білі лілеї, а над тим усим легкі ранкові тумани, настояні на польових квітах... Проте мушу, вельмишановний Дмитре Прохоровичу, Вас застерегти: не поспішайте їхати на той Інгулець. І не лише я Вас прошу, просив мене про це Вам передати ще й ланковий зрошувальної ланки радгоспу «Комунар» Снігурівського району Миколаївської ласті, кандидат у члени ЦК Ком партії України Р. В. Сливко. Переконливо просив і казав: «Передайте Дмитру Прохоровичу, хай не їде. Він ще потрібний нам і міністерству нашому». Звичайно, Ви зацікавитесь: а яке, мовляв. відношення має до мого відпочинку отой знатний хлібороб? Спершу і я так думав. Аж поки не вислухав Руслана Васильовича та не зробив з його розповіді деяких висновків. А висновки не вельми радісні. Оскільки духмяної юшки з Інгульця не тільки Вам, а вже й нікому з рибалок не куштувати. І не тільки, як той казав, юшки. Адже не чутно по берегах Інгульця вже й ліричного перешіптування очерету, ані вечірнього кумкання жаб... Що ж сталося?!» запитаєте Ви. А те, вельмишановний Дмитре Прохоровичу, що Криворізький гірничорудний басейн досить методично і досить настирливо забруднює своїми високомінералізованими шахтними стоками цю чарівну річку. І за кілька десятиріч запаскудив її Відкритий лист міністрові чорної металургії УРСР тов. ГАЛКІНУ так, що з неї, за свідченням місцевих природоохо-ронців, навіть порівняно терплячі до будь-яких антисанітарійних катаклізмів карасі повтікали аж у прибережні води Чорного моря. Але якби ж, вельмишановний Дмитре Прохоровичу, йшлося тільки про апетитну юшку чи жовті й білі лілеї. Все значно складніше. Йдеться не лише про збереження Інгульця, а щедрої паляничної ниви Миколаївської області. І про це мені також повідав Руслан Васильович, котрий, до речі, аж ніяк не може миритися…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"