Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №16 Сторінка 2

Журнал Перець 1987 №16 Сторінка 2. ї ВЗДОВЖ СПИН ВОРОГІВ РЕВОЛЮЦІЇ хотіли своїм того лише сорок СМІЯТИСЯ ДЄНІКІН-розгромом на гумористичного лки «грабармії», складалися виключно з офі так само безжально і безжурно (таким уже був стратегічний стиль у Антона Івановича) кидалися Денікіним у вогонь: живі йшли по трупах, щоб у свою чергу стати трупами, щоб і по їхніх трупах пройшли інші живі, і так аж до остаточної перемоги. Остаточна перемога, як відомо, так і не настала, але майже всі військові успіхи денікінців на початку громадянської війни обумовлювались в основному цим фактором фактором безжурної жорстокості, безжального знецінення людського життя, крові людської. А зовні Антон Іванович ні на людожера, ні на вампіра якогось схожим не був. Рожевий, кругловидий, із вусами, борідкою, хоч і з лисинкою, але мужчина, якому до старості ще далеко на початку громадянської війни буржуазні історики, з тих, для кого перемога Жовтня, наша перемога в громадянській війні, і нині, на порозі початку восьмого десятка Великої Соціалістичної революції, залишається «ірраціональною», нудно сперечатимуться, хто ж більше винен в тому, що Ради вистояли і перемогли: Денікін чи Колчак? Панове! Хоч із запізненням, хоч посмертно зніміть вину з душ усопших рабів божих Олександра Васильовича і Антона Івановича. І ви не винні, панове, ви ж так щедро постачали обох, одного через Владивосток, а другого через Новоросійськ, а згодом через Одесу і Севастополь. Усім, усім постачали, від консервів і чобіт до танків і літаків включно, нічого ні доларів, ні фунтів стерлінгів, ні франків для них не шкодували. Панове! Єдині «винуватці» в поразці ваших підопічних, тих, на кого ви Антона Івановича занадто... ліберальним. Чому Дєніка-воїн опинився в «лібералах»? Чи не тому, що він інколи розбавляв свою тотальну політику батога рідюсінькою політикою пряника, заграючи подекуди з інтелігенцією? Була в «грабармії» така собі чорна інституція під назвою «Осваг». «Осваг» займався розвідкою і контррозвідкою. Але серед шпигунів, провокаторів, заплічних справ майстрів, були там й «ідеологи», покликані обробляти (як собака призьбу) громадську думку. Так от, відомо, що в окупованому денікінцями Харкові, в дев'ятнадцятому році, вони збиралися видавати... гумористичний журнал. Збиралися, але не встигли, бо Харків невдовзі було звільнено Червоною Армією. І все ж цікаво, на які кутні ці перед сторінках журналу? по- пройти солдати дру-коли шанці-с занадто виявляться другий І тоді по трупах, за У фольклорному «Аніка-во-їн» більше іронічного, насмішкуватого, у солдатському «Деніка-воїн» виключно зневажливе, ненависне. Солдати, які воювали під командуванням Антона Івановича Денікіна на полях 1-ї світової війни, добре знали, що в кожного з них шанс уціліти втроє-вп'ятеро менший, ніж у солдатів інших дивізій. Коли уважно простежити військову кар'єру Денікіна спершу по архівах війни імперіалістичної, а потім по архівах війни громадянської Денікін здасться схожим на жежника, котрий вважає, що найкраща рідина для гасіння пожеж людська кров. Навіть колеги Денікіна, царські генерали, які солдатів розцінювали як тріски, і ті розводили руками: У їх високопревосходи-тельства Антона Івановича, стратегія така-с: завалюй трупами солдатів першого полку неприятельські шанці до самого бруствера, щоб по трупах могли того полку. А глибокими полк вали-с! віру, царя і отечество, третій полк-с вперед пройде-с! Зате-с і бог і цар його своїми милостями не обминають, півтора року провоював, уже маєте генерал-лейтенант! А ми з вами в генерал-майорах закиснемо-с! І це була свята правда: за той час, поки сусідня дивізія поповнювалась і переформовувалась удруге, дивізія Денікіна вп'яте. Справедливості ради варто зазначити, що в роки війни громадянської головнокомандуючий Добровольчої армії (скорочено «добрармія», в народі більше відома як «грабармія») генерал-лейтенант Денікін дотримувався певної соціальної «рівності». По- шостий пішов. Дідом Антон Іванович аж у еміграції стане. А зараз скинь з нього мундир із золотими погонами, хрестами - орденами, одягни у…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"