Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1987 №18 Сторінка 11

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1987 / № 18 / Сторінка № 11
Перець 1987 №18 Сторінка 11 - Гуморески. МІЖ НАМИ, ГРИБАМИ ЧАШЕЧКА КАВИ л;. и 11 «її Вітром підбитий, дощем підшитий ось так, без перебільшення, можна було охарактеризувати клуб у селі Сокирчин Тлумацького району Івано-Франківської області. А завідував цим «будинком культури» без вікон і без дверей М. М. Калинюк. Точніше, одержував зарплату. Бо його у клубі можна було побачити не частіше, ніж переглянути кінофільм. А оскільки фільми тут рідкісне явище, то завклубом, по суті, перетворився у людину-невидимку. Звертаючись до Перця, молодь села Сокирчина цікавилась: чи не забагато для одного села недіючого клубу і нероби-завід у ючог о? Як повідомив секретар Тлумацького райкому партії М. Абрам'як, відділ культури зобов'язано найближчим часом відремонтувати приміщення, забезпечити клуб театральними кріслами, придбати музичні інструменти. М. М. Ка-линюка з посади звільнено. Терпіти не можу свого дня народження. Особливо, коли він припадає на будні. Колеги по роботі заздалегідь ждуть мого скромного свята. Яскраво уявляю... . І скільки це їй стукнуло? затіває розмову Лариса Михайлівна. Це питання вона адресує Степанові Петровичу. Знає, проноза, що він не байдужий до мене. Степан Петрович відмовчується, і вона хрипкуватим голосом кидає в простір: Так скільки ж їй все-таки, хто скаже? Звернися до профорга, всі дані у нього, радить хто-небудь. Лариса Михайлівна ігнорує цю репліку. Здається, минулого року ми відзначали тридцятип’ятиріччя. Чи це було поза-поза-позаторік. Либонь, тридцять дев’ять, а то й усі сорок. Невже чотири десятки? дивується друкарка Віра. Хто б міг подумати? Усі так думають? невгаває Лариса Михайлівна. Гляньте на неї: в очах ніякого блиску, шия гармошкою, руки ніби сухі гілляки... Ну, не скажіть, обурюється Степан Петрович. Жінка вона елегантна, зібрана. і. Пороз'їдалися... Лариса Михайлівна спалахує: чи не в її це город? Обговорення моєї особи обривається. Переходять до суті справи: вітати мене зі святом чи не вітати. А я тим часом сушу голову над гардеробом. Одягтися буденно? Вдати, що .забула? Але ж вони пам'ятають. Дискутують: запросить…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"