Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №15 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1987 / № 15 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1987 №15 Сторінка 3. ІЗ ЦИКЛУ «САТИРИЧНІ РЕЗОЛЮЦІЇ вздовж СПИН ВОРОГІВ РЕВОЛЮЦІЇ» італієм Микола БІЛКУН. тульських тисячами російській навійне і- От тут-то й починає звучати українська пісенька: Кицю, не плач, В акурат двадцять один рік тому я підбирав матеріали для памфлета, спрямованого проти українських буржуазних націоналістів, і з цієї нагоди гортав підшивки оунівських рептильок. На останній сторінці однієї з них, що видавалася тоді у Мюнхені, впало в око сіре фото сірої людини з тупим і невиразним обличчям. Петлюра Симон Васильович... Дата народження 1879 рік, дата смерті рік 1926-й. Ага, стаття-некролог, бандерівські недобитки віншують пам'ять свого предтечі, старшого колеги по розбою і злочинах, содіяних проти українського народу. Оунівські борзописці не поскупилися на хвалу, відзначивши, між іншим, що Симон за молодих літ були «визначним театральним критиком». Від себе додам: понеже він паплюжив хороший Київський театр Со-ловцова, позаяк цей театр був «москальським». Я не випадково виніс у заголовок слова «понеже» і «позаяк». Ці слова Симон страшенно любив вживати (зловживати!) не лише в своїх театральних рецензіях, але и згодом в універсалах Центральної ради і Директорії. Йому здавалося, що це звучить так гарно, так переконливо, так по-козацькому, що краще і сам гетьман Мазепа не втяв би. ...Таке вже життя і діяльність були у Симона суцільна круговерть. Крутився Симон Васильович між Керенським і німцями, між панською Польщею і Євгеном Петрушкевичем. Був і такий діяч, конкурент Петлюри, верховода ЗУНР, так званої Західно-Української Народної республіки... Коли йдеться про Петлюру і петлюрівщину, то відразу ж згадуються слова народної мудрості (а народ скаже, як зав'яже): Під вагоном територія, А в вагоні Директорія... Це буде згодом. А напровесні 1917-го, майже синхронно з Тимчасовим урядом у Петрограді, в Києві виникла Центральна рада. Так би мовити, Тимчасовий уряд майбутньої «соборної» України. До Центральної ради входять: Українська партія со-ціалістів-революціонерів (ті ж праві есери, лише з матнею), со-ціалісти-самостійники, соціаліс-ти-федералісти та інші дрібнобуржуазні (і дрібнокаліберні!) партії. Забігаючи трохи наперед, скажу, що все це політичне гноття згодом перекочує у Директорію контрреволюційний уряд, створений 13 листопада 1918 року в м. Білій Церкві. Все це до того самостійницькі партії, до того самостійницькі, що далі, здавалося б, і йти нікуди. А йти хочеться: до влади, на шию трудящому люду України! В слуги, в пахолки? Та кому завгодно: хоч Керенському, хоч німецькому кайзеру Вільгель-му, хоч Антанті, хоч будь-кому. Можна пахолками білополя-ків стати, можна чортовими, можна дідьковими! Чиїми завгодно, як писав поет: «За шмат гнилої ковбаси...» Медом помажу, Тобі покажу, А сама з'їм! Спершу цю пісеньку «киці»-Петлюрі заспівав «душечка» Керенський. А далі по черзі нею заколисували Симона й інші заводії, що хотіли на шию трудящому людові сісти, бо їм усім вкрай…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"