Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1988 №07 Сторінка 3

(Коротко кажучи)
Перець 1988 №07 Сторінка 3 - Коротко кажучи. Після відомого указу про легалізацію тверезого життя небаченого розвитку здобули прикладні спортивні ігри, зокрема боротьба у закритих приміщеннях із самогоноварінням. Здобуто незліченні перемоги, яких за обставин застільного періоду ніхто б і не зауважив. Зараз, приміром, саме слово «самогон» корінь уже вжитого технічного терміну настільки себе зганьбило і стало таким мерзосвітним, що ним майже не користуються. Якщо і йдеться часом подекуди про дещо, то земляки мої з почуттям гідності називають ту річ «штукою домашньої роботи». Саме такий термін я вперше почув у славному шахтарському місті Червонограді, де на фоні закладу по реалізації штучних фруктових вод якісь хлопці гомоніли на теми штучних напоїв, але при цьому так озирались, ніби мова йшла про перехід кордону в забороненому місці. І я здогадався: йдеться про мерзосвітну і затавровану суспільством саморобну сивуху, бо чому ж озиратися, якщо зараз дозволено говорити скрізь і про все? Загалом, якщо поцікавитись у компетентних осіб, «штуки домашньої роботи» в Червонограді виробляється чимало. Воно й зрозуміло тутешнім умільцям пофортунило з дріжджами хлібопекарськими: відділ робітничого постачання (скорочено ВРП) виробничого об'єднання «Укрзахід-вугілля» завжди піклувався і піклується, щоб жодних нарікань не було. Фонди на дріжджі у нього значні. Але і у ВРП сидять сучасні та прогресивні люди, котрі всі як один стали б горою проти самогоноваріння, якби з ним зіткнулися. Вони, як і всі ми, добре розуміють, що дріжджі, використані не на пончики, можуть увійти до рецепту ворожого розумові напою, а тому в Червонограді було вирішено кинути дріжджі... у вир біляшів, ватрушок із сиром, пиріжків та інших смачних іншостей. Якщо, приміром, у першому кварталі 1986 року з одержаних дріжджів більше половини було реалізовано в роздрібній торгівлі, а решта пішла на випічку власної продукції, то вже з 1987-го і аж понині в роздріб потрапляє незначна частина. Ось так хай не женуть оту «штуку»! Але тут наспів час зайнятися бухгалтерією. Річ у тім, що страви не можуть без кінця поліпшуватися лише за рахунок дріжджів. Якщо вгатити у пиріжкове тісто понад три з половиною проценти (щодо борошна) дріжджів, то гостей краще на такі пиріжки не кликати. А якщо десять чи п'ятнадцять, то краще взагалі про це вголос не говорити, бо, може, у вас не кухня, а закрита лабораторія по виготовленню твердого ракетного палива. Тим часом у всіх робітничих їдальнях усі дріжджі завжди йшли в діло навіть тоді, коли в них борошна взагалі не було. Приміром, їдальня № 6 дістала 45 кілограмів дріжджів, а муки ні. Куди пішли дріжджі? Офіційна відповідь: на пиріжки та пончики! У другому кварталі минулого року з одержаних 7032 кілограмів ВРП реалізував через роздрібну торгівлю 26, а решта все на випічку! Якщо взяти олівець і підрахувати, виходячи з максимально можливого вкладання дріжджів у рецепти, скільки ж то під 7006 кілограмів треба муки вищого сорту і скільки з неї вийде пончиків, то одержимо фантастичну відповідь до вугільних териконів додасться кілька пончикових. Але повірте на слово: я часто буваю в Червонограді, але стільки їстівного на одній купі не бачив. Тим часом саме так схильні пояснювати долю дріжджів фахівці з ВРП на чолі з великим спеціалістом В. М. Юристовським. Щиро кажучи, я без особливого натхнення пишу про В. ПАЛЬЦУН. Львівська область. Ж цього начальника. Бачте, рік тому у львівській газеті був фейлетон про надзвичайно заплутані й брудні справи із заготівлею м'яса у ВРП, де В. М. Юристовський…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"