Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №02 Сторінка 3

Журнал Перець 1988 №02 Сторінка 3. наказ під номером 158 від 1.10.85 р. «Про грубі порушення виробничої і фінансової дисципліни на житомирському заводі «Шляхіндустрія». Цим нака зом директора заводу О. Л. Погорільця та його заступника П. Д. Стоцького звільнено з посад, а решті любителів дармових премій визначено по догані: кому сувора, кому так собі, простенька. Проста догана, наприклад, дісталася начальникові контрольно-ревізійного відділу об'єднання «Укршляхбудіндустрія» В. Г. Лесику, А от заступникові начальника цього ж об’єднання В. В. Яременку, котрий заднім числом коректував план, узаконюючи приписки, йому перепала сувора дога- на. Коток це не кіт, а така собі триколісна машина. Чимось нагадує дитячий велосипед, тільки важча. І ще відмінність у тому, що на велосипеді катаються, а котком ущільнюють асфальт на дорогах. Єднає ж ці штукенції те, що обидві час від часу ламаються. Проте якщо велосипед на слізне прохання сина чи доньки люблячий тато може успішно полагодити самотужки, то у ремонті котка не допоможе ні батько, ні мати. І стривоженому керівникові шляхоремонтно-будівельної дільниці, у якого «горить» планг доводиться бігти на поклін до чужого дядька в образі директора житомирського заводу «Шляхіндустрія» О. Л. Погорільця. Про що мова, широко усміхнеться у відповідь О. Л. Погорілець. Тягніть вашу машинерію сюди, і ми її тут... Одначе коток, як ми вже натякали, важчий од дитячого велосипеда. Щоб його підняти, потрібен потужний автокран, щоб привезти не менш потужний автомобіль. А якщо ви таких потужностей не маєте?.. Про що мова! іще ширше розтягне усмішку на обличчі О. Л. Погорілець. Гоніть монету та й беріть, що там потрібно замінити у вашій машинерії: двигун, коробку передач, колінвал чи ще яку рахубу. Беріть і ремонтуйте самі. Тільки ж рахуночок, звиняйте, за ремонт ми вам також виставимо. ?! А як же ви думали? розведе руками О. Л. Погорілець. Директор я чи не директор? Мушу я турбуватися про план чи не мушу? А відтак і про премію для рідного колективу?.. І почали відбуватися дивні речі в природі: якщо повірити офіційним документам, десятитонні котки без будь-яких підйомних кранів, КрАЗів і КамАЗів з легкістю незвичайною перепурхували з Харкова, Полтави, Чернігова, Львова та інших усюд на територію вищеозначеного заводу, де їх капітально лагодили, і з такою ж легкістю поверталися назад, у свої пенати. Приміром, механік Андрушівської райшляхдільниці А. Корсак, всупереч усім законам ізики, довмівся вкотити оту багатотонну махину в кузов автомобіля ГАЗ-51 вантажопідйомністю всього 2,5 тонни. На такому самому грузовичку важезний коток прикотили і козелецькі (що на Чернігівщині) шляховики. А може, козелецький коток був не дуже й важким? Бо хто скаже, скільки важить те, чого немає?.. А саме такого мотокотка Д-469А, на який житомирська «Шляхіндустрія» списала паперово-капітальний ремонт, у козелець-ких шляховиків, як виявилося, й зовсім не було. Не вірите? Гм... Даремно! Он навіть ревізори з контрольно-ревізійного відділу республіканського об'єднання «Укршляхбудіндустрія», котрим за службовим обов'язком належало б засумніватися, повірили. Якщо, кажуть, кота можна підсунути в мішку, то котка на «газоні» і поготів! Звісно, якби оті ревізори та гарненько придивилися, то неодмінно побачили б, що керівники заводу менше як за два роки заочно, зате капітально «відремонтували» аж 34 котки, яких ніхто на заводі не бачив, але завдяки яким багато хто відчув вагу преміальних.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"