Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 1988 №02 Сторінка 2

(Друже Перче)
Журнал Перець 1988 №02 Сторінка 2 - Друже Перче. О дим Вітчизни! Вдихнувши його після довгої розлуки, Костянтин Іванович Семенцов зрозумів справедливість давньої істини: в гостях добре, а вдома... і солома їдома! Три роки виконував він почесну інтернаціональну місію, допомагаючи колегам у братній Монголії оволодівати вищою хірургічною майстерністю. Мав бо для цього усі підстави: сам провів тисячі успішних операцій, уря- НАВКОАОХІРУРГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ ВНАСЛІДОК ЯКИХ ФАХІВЕЦЬ ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ ОПИНИВСЯ БЕЗ СВОЄЇ РОБОТИ тував життя тисячам людей. Повертався додому обтяжений щасливою ношею щирих подяк і грамот, практичних досліджень у галузі лікування гнійно-черевних хвороб, які мріяв по естафеті передати для дальшої розробки своєму молодому колезі і учневі В. К. Мальцю. На час свого зарубіжного відрядження Семенцов саме йому запропонував узяти на себе обов'язки завідуючого хірургічним відділенням Чернігівської залізничної лікарні. Костянтина Івановича переповнювали почуття і плани. Горіли руки негайно узяти скальпель і в операційну! Але тут одна за одною почали звершуватися такі операції, які надовго відсунули здійснення цих палких і цілком природних для хірурга бажань. ОПЕРАЦІЯ ПЕРША. ПРИВІТАННЯ... СПИНОЮ Коли К. І. Семенцов, ще під час останньої зі своїх «монгольських» відпусток, провідав був рідний Чернігів (в усякому разі, це місто давно стало йому рідним: сім'я, квартира, багата практика) і зайшов до (знову ж таки, без перебільшення, рідної) залізничної лікарні, в стінах якої провів 14 років, головний лікар Олександр Васильович Зозуля довго тиснув йому руку і сказав: «Ждемо з нетерпінням. У нас, правда, відбулися деякі зміни посаду завідуючого хірургічним відділенням скорочено. Але не сумнівайтеся для вас місце завжди знайдеться. Кому завгодно відмовлю, а вас візьму. Бо здоров'я залізничників, як ви самі розумієте...» Костянтин Іванович розумів. Для нього, медика з багаторічним стажем, здоров'я залізничників було не менш дороге, ніж для його молодшого колеги. Але коли Семенцов через якихось два місяці остаточно повернувся додому, місця в лікарні, всупереч гарячим запевненням, для нього уже не знайшлося... Лікарсько-санітарна служба Південно-Західної залізниці в особі її начальника М. І. Величка люб'язно запропонувала йому вибирати між Гребінкою та Коростенем. Хоч і далеченько, мовляв, від Чернігова, та все ж таки ближче, ніж Улан-Батор. Якщо не хочете переїжджати всім домом, то сім'я може ще якийсь рік зачекати, доки дотягнете до пенсії. Довше ждали... Перспектива деінде «дотягувати» до пенсії Семенцова чомусь не приваблювала. Йому хотілося працювати, і працювати на повну силу, так, як він звик протягом усього свого трудового життя. І тоді його вирішили перевести на запасну, так би мовити, колію. Медична служба залізниці «вибила» для нього ставку хірурга, котрий вів би лікарняні картки чернігівських заліз ничників, які побували в Чорнобилі, і евакуйованих звідти людей. Хірургові вищої категорії поставили письмовий столик за шафою і вручили 32 лікарняні картки. Дерзай, лікарю, розвертайся! ОПЕРАЦІЯ ДРУГА. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ З ПРИЦІЛОМ Недарма кажуть: слава створюється роками. І медики вузлової лікарні станції Чернігів, можна сказати, її створили. Вважалась ця лікарня чи не найкращою в місті. Високий рівень хірургії і терапії, дбайливий догляд за хворими, стабільний кваліфікований склад медпрацівників усіх рангів посприяли тому, що не тільки залізничники, а й інші чернігівці, занедужавши, прагнули потрапити саме до її привітних палат. Усі попередні головлікарі йшли звідси вгору очолювати потужніші медичні заклади. Але слава дама примхлива. Тільки-но вона приколихала вас своєю прихильністю, як, дивись, уже випромінює свою чарівну посмішку іншому. Такий жарт вона зіграла і з залізничними медиками. Ще коли К. І. Семенцов був у Монголії, а лікарню очолив один з її терапевтів О. В. Зозуля, колектив поступово, але дедалі відчутніше почало лихоманити. Посипалися листи, анонімки, усні заяви в партійні органи, залізничні інстанції. Бо головлікар у стосунках з підлеглими далеко не завжди добирав вишукані дипломатичні вислови і застосовував щодо них не зовсім інтелігентні методи. Це, природно, не всім подобалось. А не подобається гуляйте на всі чотири, казали таким. За рік і два місяці звідси пішло 40 медпрацівників майже кожен четвертий. Але, як відомо, у природі порожнечі не буває. Немає її і в залізничній лікарні вона заповнена пенсіонерами: їх тут на сьогодні 48 із 178 працюючих. Наслідки такої копіткої і ретельної кадрової політики не забарилися: поповзла вгору захворюваність серед залізничників, майже половина їх не диспансеризується, не застосовуються сучасні методи діагностики і новітня медична апаратура, низький процент одужання хворих у терапевтичному відділенні, хоча тримають їх тут значно довше, ніж в інших лікарнях республіки. Багато хто, отже, виписується зі стаціонару без суттєвого поліпшення стану здоров'я. Причина проста: госпіталізують тут пацієнтів без ретельного обстеження, отож і лікують здебільшого «навпомацки». А спеціалізація в залізничній лікарні пішла (дозволимо знову собі вжити цей специфічний образ) трохи по іншій колії. Побувавши у цьому відділенні, можна подумати, що на станції Чернігів переважна більшість машиністів, ремонтників, колійних обхідників та представників інших не вельми легких професій це особи жіночої статі. Бо ж за порівняно короткий час кількість ліжок у гінекології зросла до 40, тобто рівно вдесятеро проти встановленої для цієї лікарні норми. Можна було б, звісно, тільки вітати таку увагу чернігівських медиків до жінок-залізничниць, якби не одна об- Люди поділяються на тих, хто слухає, не слухає і підслуховує. Краще сказати правду, ніж постійно до неї закликати. Володимир ГОЛОБОРОДЬКО. Що б про нас не говорили, Що б там не казали, А по кількості начальства Всіх ми перегнали. Є начальники над тими, Що обід готують. над тими, що дороги В місті асфальтують. Є начальники над тими, Що залізо плавлять. Є начальники над тими, Що олію давлять. начальники над тими, Що в цехах працюють. Павло ГЛАЗОВИЙ БЕЗ НАЧАЛЬНИКІВ НЕ МОЖНА Що пишуть романи. Є усюди в родбудинках і на кладовищі. Є над кожним начальником Начальники вищі, Як над кожним офіцером…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"