Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1988 №13 Сторінка 9

(Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1988 №13 Сторінка 9 - Телеграфне Агентство Перця. СПОЧАТКУ, звичайно, як усі ми знаємо з літератури, була тисяча і одна ніч. А вже потім, через тисячу років, з легкої руки торговельних мудріїв з'явилися в наших містах магазини з такою собі багатообіцяючою назвою «Тисяча і одна дрібниця». Що назва ця тільки багатообіцяюча, легко переконатися, відвідавши будь-який із них. Спробуйте знайти там хоча б звичайну батарейку, яку ще на початку віку використовували для кишенькових ліхтариків наші дідусі й бабусі. В час науково-технічного прогресу у батарейки з'явилося чимало інших професій. Зокрема, в моїй квартирі аж два годинники. І через цю батарейку обидва стоять. Хотів підвісити гирю, та нема куди. Почав шукати батарейку. Зайшов у «Електротовари» пусто, у спеціалізований «Будинок радіо» порожньо. Потім були «Орбіта» і «Юний технік» із тим же сумним результатом. Ну, думаю, в «Тисячі і одній дрібниці» обов'язково знайду. А там... Пам'ятаєте, як писав Остап Вишня свого часу про Харків? «Чого там тільки нема! Хліба нема, гвіздків нема, дьогтю і того нема!» Інколи, щоб купити якусь дурничку, треба наш славнозвісний Київ об'їхати уздовж і впоперек. Є, правда, в торгівлі довідкова служба. Але туди додзвонитися важче, ніж догукатися до бога або когось із його заступників. Спробуйте набрати, наприклад, у столиці довідкову службу культторгу 276-00-05 або госпторгу 063. Один мій знайомий крутив диск доти, доки не пошкодив усі пальці на правій руці. Лише тоді зрозумів, що краще калатати у рейку: хоч не додзвонишся, зате галасу наробиш. Одначе, якщо в магазинах бракує всіляких отих, сказати б, дурничок, у житті ними хоч греблю гати. Що не крок, то обов'язково спіткнешся об котрусь. Ось вам, наприклад, ДРІБНИЦЯ ПЕРША Є в нас у Києві аеропорт Жуляни і є у приміщенні цього аеропорту ресторан, де перед польотом чи після можна поснідати, пообідати і навіть повечеряти. Але для того, щоб культурно, як тепер кажуть, обслужитися, треба попередньо роздягнутися. Тобто зняти пальто, капелюх і здати до гардеробу. Будь ласка! Знімайте, здавайте, отримуйте номерок. Але у пасажира, хоч як це дивно, в руках завжди виявиться якийсь клунок, портфель, а іноді й валіза. І тут... Чамайданів не приймаємо, категорично заявляє гардеробник. А куди ж його діти? Несіть у камеру схову. А де вона? У тому приміщенні. Та я ж не встигну! Часу обмаль... Тоді беріть із собою! Заходите ви в ресторан і починаєте сушити голову, як би не поламати ніг. Що не крок, то Туристи, як відомо, народ винахідливий і рішучий. Проте й вони не змогли взяти штурмом на станції Елеваторна пасажирський вагон № 9 поїзда № 196 Севастополь 2 Москва, бо провідник вагона т. Дольський зайняв глуху оборону, закривши усі двері і вікна. У свою чергу, начальник поїзда т. Батечко, до якого вони звернулися по допомогу, р узяв провідника під захист. щ Як з’ясував Перець, поїзд обслуговувався провідниками Московської залізниці. ц Заступник начальника дирекції міжнародних і туристських перевезень цієї залізниці Г. Ф. Рудько повідомив, що за порушення посадової інструкції провідника Дольського з роботи звільнено. Позбувся посади і начальник поїзда Батечко за безконтрольність. «чамайдан». Цілі барикади з клунків, портфелів, «дипломатів», валіз! Офіціанти через них, як еквілібристи у цирку, перестрибують, маніпулюючи над головами клієнтів підносами... І якщо вас ненароком обіллють гарячим супом, раджу промовчати. Бо вас іще й звинуватять, що ви не так як треба і не туди свої речі прилаштували. Врешті-решт, здайте костюм у хімчистку. Чи варто нервувати?.. ДРІБНИЦЯ ДРУГА Хан Шахріяр не знав, що таке таксі. Він віддавав перевагу такому транспортному засобові, як паланкін. Хоч не так швидко, зате надійно. А у наш швидкоплинний час ми усе кудись біжимо, летимо, поспішаємо. І тому на кожному кроці виникають ось які ситуації. Сідає чоловік у таксі і каже водієві: Відвезіть мене, будь ласка, на вулицю Волинську. А де це? Здається, десь на Чоколівці. А конкретно не знаю. Будемо шукати! каже водій і зривається з місця у невідомість. Починаються пошуки. Таксист крутить «баранку», колеса крутяться, лічильник цокає, а пасажир чухає потилицю. Йому ж розплачуватися. Десять кіл навколо площі Космонавтів зробили, поки відшукали-таки Волинську. Бо у водіїв київських таксі (та й підозрюю, не тільки київських!) нема елементарного вуличного довідника. « в ЛАКОНІЗМИ Перш ніж кидати слова на вітер, зроби його попутним. ф Чорні дірки це темні плями на біографії Галактики. ф Скільки треба мати тверезості, щоб не упиватися власним розумом! Леонід СУХОРУКОВ. СИНДРОМ СПРАВНОЇ ЦИФРИ Після того, як горілки стали продавати набагато менше й водночас різко підвищили ціну на неї, а до того ж скоротили кількість магазинів, де кляту продають, і ще показово увільнили з посад кількох номенклатурних працівників, які за традицією продовжували вживати гірку, не відриваючись від керівного крісла, після усього цього всі ми, особливо оптимісти, твердо повірили, що для масової пиятики настав апокаліпсис, а окремо взятому середньостатистичному пиякові ось-ось буде повна хана. Проминули перші радості з приводу давно жаданої перемоги, і в мажорний тон оптимістичних рапортів і реляцій ні-ні, та й почали вриватися мінорні дисонанси. Мовляв, усе правильно, усе гаразд, «Столичної» і «Пшеничної» купують значно менше, а от чи менше міцних напоїв уживають це, знаєте, ще треба перевірити, уточнити. Бо, схоже, аматори швидше за інших перебудувалися і переключилися з «казьонки» на самогонку. Остання, що й казати, більш смердюча, зате має свої переваги: дешевша, й не треба за нею стояти в довгій черзі. А тут ще й торговельники й собі помітили, що знічев'я збільшився продаж цукру порівняно з попередніми роками. Цукор, уточнили фахівці, технологічно оптимальна і до того ж дуже дешева сировина для самогону. І вже почулися не захриплені від…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"