Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №13 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 13 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1988 №13 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. ' І:-Л * - - , У нас в Одесі від самих лиш екологічних анекдотів луснути можна. Щоб усім було зрозуміло, наведу один із найбородатіших. Пам’ятаєте, про городянина, якого вивезли, на прогулянку до найближчої лісосмуги? А він там без звички до чистого повітря знепритомнів... Насилу привели цього хомо урбанікус (міського Хому) до тями, присунувши його до вихлопної труби рідного автобуса. Чи не правда, страшенно смішно?! Ха-ха-ха!.. Ой, не вся правда, кхе-кхе-кхе! Бо якщо викласти цей же анекдот хімічними формулами, то найбільш звеселяюча його частина СО буде, як ви пам'ятаєте ще з вуст шкільної хімічки Рози Ангідридівни, чадним газом. Від окислів азоту, бензапіренів, тетраетилів та інших газоподібних плюмбумів навіть у дозволених нашому поколінню дозах уже не так весело... ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ: у м. Одесі на 17-ту годину будь-якого дня на головних, допоміжних і просто автомагістралях насиченість чадним газом та іншими компонентами автомобільного вихлопу складає п’ять ГДК гранично допустимих концентрацій, разом узятих. Якось у 1984 році, удосталь наковтавшись на дорогах оцього разом узятого, двоє офіцерів одеської обласної державтошспекції, а саме: майор Анатолій Іванович Підшивайло та капітан Валентин Іванович Талпа, дійшли у своєму, вибачте за професіоналізм, службовому чаду до того, що замислились. А замислившись, зробили цілком слушний умовивід про те, що такий застарілий газоаналізатор, як наш ніс, уже не може забезпечити пошуки втраченого в епоху суцільної автомобілізації атмосферного раю. Згадаймо хоч би слова хімічки Рози Ангідридівни про підступність СО: «Запам'ятайте, діти, цей газ не має ні кольору, ні запаху!» Отже, заповзялися міркувати далі автоінспектори, треба виходити на підступних забруднювачів атмосфери не з самим лише носом. Потрібні сучасні прилади. Багато при- ладів. У кожному районі, на кожній автобазі. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ: на 2,5 тисячі автогосподарств Одещини припадає нині 68 приладів для визначення токсичності відпрацьованих газів. З них в автопідприємствах Одеси 60, в районних ДАІ міста 8. За найостаннішими даними, вдалося вибити ще аж п’ять приладів для аналізу атмосфери, якою дихають жителі міст Ізмаїла, Котовська, Білгород Дністровського, Іллічівська та Комінтернівського району. Отож двоє екологічно прозрілих офіцерів міліції вирішили, іцо за такої приладової бідності зовсім би непогано було для початку створити бодай одну пересувну контрольно-діагностичну лабораторію. Так би мовити, грозу недбайливих автогосподарників, безсторонню та об’єктивну совість головних інженерів і навіть завгарів. І щоб зустріч із цим швидкісним уособленням екологічної чистоти й безпеки була такою ж невідворотною для будь-якого автонехлюя, як уже звичне побачення з радаром... Вирішили і уявіть собі зробили. За кілька місяців вони забезпечили свою мрію чотирма колесами, двома .мостами й відремонтованим двигуном. Однак знайти під парканом старого будинку ДАІ списаний «ра-фик» і повністю відновити його з групою друзів-автомобілістів це була лиш незначна частка справи. Ав-тоінспектори-новатори знайшли однодумців серед приладобудівників та електронників з ряду одеських підприємств. З громади по діоду, тріоду й резистору і ще за півроку салон оновленої «літучки» було оснащено дев'ятнадцятьма найновішими видами діагностичних приладів та устаткування аж до унікального, єдиного у своєму роді димоміру, аж до системи повної діагностики двигуна, визначника якості робочої суміші карбюратора. А опріч того, встановили на «літучці» рацію, додатковий бензобак для подовження кожного рейсу без заправки до 750 кілометрів... І поїхали! Результати роботи лабораторії на колесах виявилися чудовими. А втім, кому чудово, а начальникові обласної автоінспекції М. І. Федоро-ву усе це видалося суцільним додатковим клопотом. Іще, бачте, не вистачало, щоб через оцих самодіяльних охоронців природи з нього потім питали не лише за дорожньо-транспортні. а й за екологічні пригоди в області? Ану запхати цих ентузіастів до звичайного дорожньо-патрульного дивізіону’.. Але чутка про дивовижну саморобку міліцейських офіцерів уже просочилася за межі області й дійшла разом із дуже схвальним проспектом одеської інспекції Держкомприроди УРСР до столиці республіки. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ: поохоронявши причорноморську природу всього три місяці, пересувна лабораторія з травня 1985 до травня 1986 років фігуру як нерухомий експонат на ВДНГ УРСР, завойовуючи престижні призи та премії. Затим її оперативно «ско-пійовують» високі гості з Головного управління ДАІ союзного МВС, і приблизно така ж машина (але простіша) скоренько стає окрасою ВДНГ СРСР. А що ж наші капітан із майором? Навіть отримавши з Києва свої виста- ЛИЦАРІ ВЧОРАШНЬОГО ДНЯ Мал. В. КОХАНА ГЛАСНІСТЬ, р,ЛЕ 6 ПЕВНИХ ГЛЕЖАХ! Захисники бюрократичних бастіонів. вочні 70 карбованців, вони ніяк не хочуть вгамуватися. Просять не менше, не більше, щоб служби ДАІ у масштабах республіки та Союзу добивалися масового випуску таких машин. Зрештою, вони взагалі порушують будь-яку субординацію, намагаючись докричатись до Києва: Поверніть нашу машину! Тому доводиться старшого з порушників…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"