Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №19 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 19 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1988 №19 Сторінка 2. Коли у місті Ровеньках на Ворошиловградщині хочуть комусь побажати чогось нехорошого, то кажуть: «А щоб ти одержав нову квартиру І» Парадокс? У даному випадку, на жаль, ні. Візьмемо, для прикладу, мешканців будинку № 5 кварталу Гагаріна, котрі понад два роки тому вселилися у будинок і досі перебувають у стресовому стані. Бо тільки-но переступили поріг новоспечених квартир й одразу побачили, що будівельники у кожному закутку попідкладали їм великих і малих поросят, які у канцелярському лексиконі йменуються «недоробками», а в народі «халтурою». У стінах і стелі щілини, і в дощову погоду в кімнатах треба розкривати парасольки, а по кутках розставляти ночви. Віконні рами й двері від найменшого протягу можуть зірватися з петель, шпалери жолобляться, немов листя у спеку. То крана немає, то унітаз забули поставити, то двері до санвузла не навісили... Квартири зимою нагадували морозильні камери, на стінах сніг, у ванних вода замерзала, поскаржився мені мешканець будинку А. П. Свиньїн. Тому одну кімнату використовували як холодильник, а в іншій жили, натягнувши на себе ковдри і кожухи. Довелося багато чого доробляти і переробляти у квартирі. Лише через два роки «відсвяткував» своє новосілля. Так загартувалися холодом, що ніяка простуда нас не візьме. Подібні «загартовування» пройшла не одна сім'я. Що вже скарг пописали, що вже находилися у міськвиконком та будівельні організації, що вже пополаяли бракоробів! І досі не можуть заспокоїтися. А може, тільки новоселам оцього будинку так не пофортунило? Та ба! Онде Наталія Миколаївна Литвиненко із будинку № 29 стартувала у марафонському забігу по інстанціях одразу ж після одержання ордера. Цілий рік бігала і писала скарги, аж поки не вибігала, що стіни в квартирі поклеїли пінопластом. А гляньте на будинок під номером ЗО. Він має такий вигляд, наче над ним позбиткувався тайфун або цунамі! Тепер давайте спробуємо знайти будинок, як кажуть, щойно з конвейєра. Ось він, номер сімнадцять. Повіяло запахом вапна і свіжої фарби. На кожному поверсі щось гупає, деренчить, скрегоче. Це новосели підправляють перехняблені одвірки, вирівнюють «пожований» лінолеум, законопачують щілини, переклеюють шпалери. Наснажений праведним гнівом та обуренням власників свіжих ордерів, спішно починаю шукати винуватців цього неподобства, на яких можна було б обрушити водоспад сатиричної злості. Наприклад, на Миколу Васильовича Короткова, начальника будівельної дільниці. Це ж його підлеглі мурували отой будинок під № 5. Але на момент пошуків Коротков уже нічого не будував. Ставши головним інженером відділу капітального будівництва міськвиконкому, він приймав заяви на ремонт квартир свого ж виробництва. Та й на цій посаді Микола Васильович довго не попрацював. Кажуть злі язики, що йому незручно стало…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"