ГУМОР І САТИРА

Перець 1988 №23 Сторінка 5

(Фрази)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1988 / № 23 / Сторінка № 5

Перець 1988 №23 Сторінка 5 - Фрази. Мал. В. СОЛОНЬКА ф Про лавровий вінок не скажеш: «От звалився на мою голову!» Петро ЧЕРВІНСЬКИИ. м ф Якби свиня знала, чого її годують, вона б оголосила голодовку, ф Перш ніж розбудити совість, з'ясуйте: чи вона є? ф Стояв на порозі великих звершень, але перед зачиненими дверима. Ігор КЛЕПЕЦЬ. У нас у цеху ввели оплату за працею. У нас теж!.. ф Раб речей, а ще називається цар природи! ф Чи слід притягати до відповідальності того, хто затискує самокритику? Ф Працював з таким розмахом, що вилетів з роботи. ТОНДІИ. ф Косметика засіб дезин-формації чоловіків. Михайло ЗАСТОЛЬСЬКИИ. І СЕРЖАНТОВІ міліції Степану Петровичу, до якого з перших днів служби і приросло ймення літера- I турного героя - ДЯДЯ І Стьопа, схотілося попоїсти Од-I разу пригадалася відпустка в Алуш-I ті й обід у тамтешньому коопера-I тивному закладі під назвою «Укра-I їнські вареники». М-м! Таких варе- ників та ще такого «мудрого» борщу дяді Стьопі й рідна теща не варила. Порції накладають, як для косарів, а ціни... У голови кооперативу Т. В. Босової та її колег принцип: хоч на копійку, але дешевше, ніж у громадському харчуванні. Дядя Стьопа роззирнувся, і в око йому впала вивіска кооперативного відеокафе «Піццерія». Та він хутенько одвернувся од тої вивіски, мов кіт од товченого перцю, пригадавши слова, які вичитав тоді ж у книзі відгуків того алуштинського кооперативу: «8.1.1988. Радісно було познайомитися з такими добрими людьми... А в нас у Житомирі у кооперативному відеобарі «Піццерія» намагаються робити тільки гроші. Зі всього на світі, буквально з повітря. Діма Зінгер». «Цур йому!, сказав дядя Стьопа. Пообідаю краще в кооперативному кафе «Тетерів». Дорогою до кафе він уздрів одного свого давнього знайомого. Роз- гендлював імпортними лезами «Шик». Почім леза? поцікавився дядя Стьопа. А-а, громадянине начальник! Моє вітаннячко! Та майже задарма оддаю. П'ять карбованців за пачку. Ага! Усе ясно! Нічого вам не ясно. Я член посередницького кооперативу. Ку пую там, де продають, і продаю там, де купують. Але ж у магазині по два п'ятдесят! Де ви їх там бачили? Під прилавком? А в нас на вітрині. «Якщо це посередництво, то що ж тоді спекуляція?» замислився дядя Стьопа. Так він брів, похиливши голову, і мало не гепнувся лобом у борт автомобіля, з якого йшла жвава торгівля пляшковим пивом. «Візьму й собі пляшечку», вирішив дядя Стьопа й простягнув продавцеві 52 копійки. Жартуєте, товаришу начальник? обізвалися з кузова. У нас пивце по вісімдесят три копійки, бо ми кооператив. Як це вам вдалося й пиво ко-опернути, коли його виробляє державний завод? Націнка за підвищену культуру обслуговування. Вийняти з ящика пляшку і навіть пилюки з неї не обтерти------ рою?!…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"