Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №23 Сторінка 3

Журнал Перець 1988 №23 Сторінка 3. Листи наших читачі ЗМІНИ Є! с Частенько натрапляємо у га-зетах на листи, які почина-й ються словами: «До нас іще Й перебудова не дійшла. Нічого Й не змінилося...» Нам на це на-Й ріка ти гріх. У нашому колгоспі й «Перше травня» й селі Гамо-й вому за останні п’ять років сталося аж чотири зміни: по-й мінявся один голова колгоспу й і три голови сільради! й Але мусимо самокритично й визнати: є і в нашому селі й окремі місця, які символізу-й ють застійний період. Так, й наприклад, з 1983 року валя-й ються за нашими городами й труби та обладнання для й водонапірної башти. Колись Й правління колгоспу пообіцяло й прокласти водопровід, і у: Й було, навіть зібрали з ко: й двору по 20 карбо й цьому, на жаль, у пинилися розумієте II місти й віримо: якщо так за кадри взялися, то, рано чи пізно, й кадри візьмуться за роботу. сиру, інших про ницько-твари ження, що їх, здоров**!, вироіц Ні, теоретично доку се II ри II тверджении контин-іб» і що «продовольчі підвищеного попиту виділяються суворо перечисле-ному контингенту»: учасники війни та інваліди другої групи, «інші категорії громадян», в И цей контингент не входять. Я Чесно кажучи, соромно мені и стало за нашу споживчу коопе- Я рацію, яка на сімдесят другому році Радянської влади звичай-нісіньку варену ковбасу стала и іменувати товаром підвище- я ного попиту і не має змоги хоч би періодично надати можливість поласувати нею И « категорії громадян », які чесно воювали і чесно працювали все своє життя. Пишу у мно- я жині, бо таких, як я, ще жи- Й вих чимало. Невже ми, фрон-товики, заслужили на таку, р з дозволу сказати, турботу? Й II раво на все 5 і'купити все, що ає. Та в тім-то оч запити моєї душі и і вельми скромні, проте задовольнити не можу. Навіть вареної ковбаси в нашому магазині практично не буває, а якщо й підкинуть з десяток кілограмів, то вона мені не по зубах. Не та в мене, виявляється, категорія громадянства, щоб продавець могла мені її продати. Написав я в район, розповів, що мені важко ходити, а не те що їздити, і просив допомогти. Невдовзі одержав відповідь від завідуючого рай-соцзабезом Ю. Г. Петренка, який розтлумачив мені, що «згідно з листом облспожив- н II II II II II Богдан ТРЕЩ, Семен ФУЛЬМЕС, Йосип ГАЛУЩАК та інші жителі села. Олександр ГОРОБЕЦЬ. с. Долинське Олександрійського району Кіровоградської області. с. Гамове Веселинівського району Миколаївської області. II II с ЯК СТАТИ КУЛЬТУРНІШИМ СТЕР ІДЕ НА «РЕКОРД» II II II мі пти- НЕ ТОЙ континг Усе своє що нале оце жав, оспників, а що вважав я належу ту. Причому, до контингенту, який, проти війну, а потім, відпра-колгоспі понад тридцять років і ставши інвалідом другої групи, не має права купити у своєму сільмазі шматка ковбаси, кілограма едавно по телевізору виконували романс «Одцвіли вже хризантеми в саду». Я слухав і думав: «Що хризантеми! ось телевізор одцвів навіки!» І це ж правда. Три роки екран мого кольорового «Електро-на-738Д» квітнув усіма барвами, а потім почав коверзувати. Дивлюся я, скажімо, фільм про любов: небо синє, трава зелена, дівчина як маківка... Та ось одгуло весілля і вже усе невиразно сіре. Я спочатку вважав, що це такий режисерський задум. Настали, мовляв, суворі будні. Але подібне почало траплятися й на аеробіці. Тоді я викликав майстра з ямпільського іліалу Конотопського радіоательє. Його візит обійшовся мені в 21 крб. ЗО коп. Та після ремонту став мій телевізор зовсім чорно-білий. Одцвів, як хризантема! Пішов я до ательє, тобто, до філіалу, щоб в очі тому майстрові подивитися. «Нема його, ви в претензії, то привозьте телевізор сюди». Я навтьоки. Чого корд-301» уже більше року в них стоїть (квитанція № 586032). Спочатку казали, що нема трансформаторів, тепер кажуть, що ця магнітола вже застаріла, і її треба просто викинути на смітник. Того я й утік. Бо було б «Електрону» те, що й «Рекордові». 1г II кажуть, пішов у відпустку, а коли ітаєте? Та ж моя магнітола «Ре- Є…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"